Я народилася і виросла в селі, тут вийшла заміж і тут живемо. А нещодавно моєю сусідкою стала моя двоюрідна сестра Ірина. Коли мені зателефонувала сестра і повідомила, що вони з чоловіком нарешті зібралися купувати ділянку з будинком у нашому селі я дуже зраділа! Так як їхній фінансовий стан кращий за наш, вони змогли взяти більше метрів з величезним двоповерховим будинком.
Так як сестра ну зовсім не дачниця, цієї весни та влітку я їй допомагала. Давала саджанці, ми пересадили до неї кілька моїх квітів, розповідала багато корисного щодо роботи на городі.
Дивне почалося далі. Справа в тому, що влітку ми справляємо три дні народження. Моє, сестри та моєї дочки. Перший день народження був у сестри – до нас у село як завжди з’їхалися всі родичі. Тітки, дядьки, мами, тата, двоюрідні брати та сестри.
Усім дуже сподобався новий будинок сестри. Ще б пак, там всі зручності, більярд, камін, величезний телевізор, басейн. Багато хто навіть вирішив залишитися на ніч.
Коли прийшов мій день народження, ми теж підготувалися. Я наготувала багато страв та накрила стіл. Тільки от родичі відмовилися святкувати у нас вдома — вони сказали, що у нас дуже тісно і добре перенести всі страви в будинок сестри.
Я дуже засмутилася. Сказала, що хочу справити свій день народження у своїй оселі, та й раніше ми ж завжди в мене збиралися. Але всі в один голос почали мене переконувати, що краще буде справити у Ірини. Хтось навіть почав жартувати, що якщо ми не йдемо до сестри, він їде додому.
Довелося погодитись. У результаті весь день народження мені було сумно. Під кінець свята всі добре посиділи і почали обговорювати, як швидко облаштувалася сестра.
Ось мовляв, ми все життя тут живемо, а не маємо такого будинку, ділянки та таких клумб, гарних як у неї. Половина її клумб залишилися від минулих господарів, і половину я допомогла їй оформити.
У результаті після цього я бачити нікого не хотіла. На день народження своєї доньки вже не кликала. Відразу пішли чутки, що я відвернулася від родичів і скупіюсь на свято. Мене демонстративно не покликали на день народження дядька.
Минуло пів року, ні з сестрою, ні з іншими родичами весь цей час я не спілкувалася. Але на Різдво вирішила помиритися з ними і запросила всіх до себе. Дала, так би мовити, їм другий шанс, адже до появи Ірини в нашому селі, всі родичі завжди збиралися у мене.
Але Ірина мене випередила, вона вирішила святкувати у себе, і всі дядьки, тітки і племінники знову поїхали до неї. Мене теж запросили, але словами – якщо хочеш, приходь.
Мені дуже прикро, все життя я старалася для цих людей, і Ірині дуже допомогла, коли вона тільки облаштовувалася, а тепер я всім стала непотрібною.
На Різдво я нікуди не пішла, залишилася вдома. Я так не можу, ці люди стали мені неприємними. Ось так раптово можна втратити відразу всіх.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
