fbpx
Життєві історії
Моя дружина, в принципі, хороша. Але я зустрів іншу жінку і планую створити з нею нову сім’ю. Проте розлучитися поки не можу, бо квартира, в якій ми живемо, неприватизована і я можу втратити свою частку в ній, а мені б цього не хотілося

У шлюбі ми прожили майже 10 років. Але зараз я перебуваю на межі розлучення зі своєю дружиною. Моя дружина, в принципі, хороша. Справа в тому, що я зустрів іншу жінку і планую створити з нею нову сім’ю.

Здавалося б, нічого дивного, таких історій у сучасному світі безліч. Я б уже давно розлучився, але мене цікавить житлове питання. Справа в тому, що квартира, в якій ми живемо, неприватизована. Зараз там прописані я, моя дружина і її мати. Трохи раніше ми хотіли житло приватизувати, але нові обставини цьому перешкоджали.

Мати дружини вимагає мого виселення з квартири.  А я не розумію, чому я повинен виселятися з цієї квартири. Так, спочатку квартира була матері дружини. Але вона дала письмову згоду на мою прописку в цю квартиру. Значить я придбав право на житло. І виписуватися з квартири не бажаю. Планую в майбутньому зробити приватизацію житла, а потім розпорядитися своєю часткою. У мене буде нова сім’я, зайві гроші не завадять.

***

– Цю квартиру я отримала за свою тривалу трудову діяльність, – розповідає 60-річна Катерина Василівна. Пішла назустріч своїй дочці, дала згоду на прописку в квартиру її чоловіка.

А зараз зять вчепився в цю житлоплощу і відмовляється її звільняти. Я не хочу ділити свої квадратні метри з абсолютно сторонньою людиною, яка, до того ж, зрадила мою доньку.

Дуже шкода, що все так вийшло. Адже 10 років тому, коли я прописувала зятя в квартиру, я сподівалася, що він стане надійною опорою для моєї доньки, а він не лише знайшов собі іншу жінку, а ще й в нахабну претендує на квадратні метри в квартирі, до якої він особисто немає ніякого відношення.

Зять практично живе уже у тієї жінки, розлучатися з моєю донькою не поспішає. Натомість, наполягає на якомога швидшій приватизації квартири, щоб отримати свою частку при розлученні.

Що робити, я не знаю. Дочки шкода, вона ошелешена таким розвитком подій – мовчить і плаче постійно. Каже, що тепер їй вже все всеодно. А я не можу просто так опустити руки.

Фото ілюстративне – story-house.

You cannot copy content of this page