Кожного разу, як достигають вишні, мені на душі так сумно стає, що словами не передати.
Все картаю себе за той випадок, коли пошкодував дружині компоту з вишень… А через кілька днів її не стало…
Ми з Марією прожили разом 40 років, і вона від мене добряче натерпілася. Я тільки зараз це зрозумів, а тоді думав, що їй зі мною дуже пощастило!
Гроші завжди у мене були, і немалі. Я вмів заробити, вмів скласти. От тільки витрачати не вмів.
Люди позаочі називали мене скупим, а я вважав свою рису заощадливості дуже корисною! Навіщо даремно на дурниці гроші витрачати?
У нас був гарний будинок в селі, щоб люди бачили, що я добрий господар. Машину я мав, Волгу, на той час це була велика рідкість.
У нас була велика господарка: корова, свиня, качки, гуси, кури, був город на 50 сотих. Але у мене не було часу цим усім займатися, тому це все було на дружині.
Марія у мене була домогосподаркою, і я завжди їй цим дорікав, мовляв, іншим жінкам треба на роботу ходити, а ти сидиш вдома, в добрі.
Вона мовчала завжди, ніколи мені не перечила. Як я сказав, так і було.
Два сини у нас народилися, і те, що вони виросли хорошими людьми, теж заслуга дружини, адже саме вона з ними проводила найбільше часу.
Пам’ятаю, одного разу Марія попросила мене купити їй нові чоботи.
Я глянув на старі, які вона носила вже років 8, сказав, що нічого їм не бракує, я віднесу в ремонт, і вони ще років 8 їй прослужать.
І так було з усім, в обновках моя Марія ніколи не ходила, натомість доношувала ті речі, які були куплені давним-давно, і вже вийшли з моди зовсім.
Але я не вважав це проблемою – навіщо їй та мода, коли вона весь час вдома чи на городі.
Так, я був дуже неуважним до потреб дружини, тому і не помітив, коли вона захворіла. Так, я бачив, що вона сильно змарніла, але не надав цьому значення. А вона, як завжди, мовчала…
Коли старший син приїхав до нас в гості і побачив маму в такому стані, він відразу відвіз її до лікарні. Але там нас ошелешили, що вже пізно щось робити.
І навіть тоді я не усвідомлював, що сталося. Марія лежала біля вікна, і попросила мене, щоб я приніс з льоху трилітрову банку компоту з вишень, бо дуже їй саме його захотілося.
А я їй пошкодував, ну хіба це діло – літо лише закінчилося, ще вся зима попереду, а ми вже до закруток взялися!
Але до зими Марія не дочекала. Тихо пішла у сні через кілька днів…
Як я тоді плакав… На її поминках відкрив усі банки компоту з вишень, і всіх пригощав. Але пізно…
Цю історію я розповів для того, щоб хто ще не усвідомив цього, сказати, що життя дуже коротке! Треба жити тут і зараз, ні в чому не відмовляти ні собі, ні своїм рідним.
Якби відмотати все назад, якби Марія була жива, я б купив їй найкращі чоботи, і не дозволив би їй так багато працювати на тих городах, де вона і втратила своє здоров’я.
Чоловіки, бережіть своїх дружин! Вони – це найкраще, що у нас є!
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
