Я вийшла заміж у 50 років, це мій другий шлюб. З другим чоловіком ми разом вже 10 років. Ігор, мій теперішній чоловік, дуже хороший, але нам не дають спокійно жити його дорослі діти. Я вже й не знаю, що робити.
У мене теж є донька від першого шлюбу. Оксані моїй 40 років, вона в Канаді зараз живе, поїхала туди з сім’єю ще 5 років тому.
Я з своїм першим чоловіком жила недовго, всього кілька років. Доньку нашу я практично сама виростила.
А коли вона заміж вийшла, мені так сумно стало, що я прийняла пропозицію свого давнього знайомого і вийшла заміж, щоб вдома одній не сидіти.
Ігор давно вдівець, мій ровесник, має двох доньок і сина, але діти його дорослі, мають власні сім’ї, живуть окремо.
Живемо ми з чоловіком в його приватному будинку. Роботи в селі завжди вистачає, у нас є і город, і господарка.
Все ніби добре, але останнім часом діти Ігоря внадилися до нас їздити в гості. Я не проти, бо діти і внуки – то радість. Але ж вони хочуть, щоб ми їм повні сумки продуктів спаковували.
Мені добре треба наробитися, аби приготувати ті три сумки з домашніми продуктами, які Ігор дає двом донькам і сину.
Якби ж то вони хоч трохи нам допомагали, а то приїдуть на дві годинки, я маю стіл на всіх накрити, усіх погодувати, потім сама все помити, і відправити усіх з продуктами додому.
Ми коли картоплю копали, то ніхто не приїхав – ні доньки, ні зяті, ні син, ні невістка. А потім всі приїхали, і по два мішка картоплі собі в багажник закинули.
Мені не шкода, але вони не звикли допомагати зовсім.
Якось я собі сіла і подумала – а навіщо мені це на старість? Я працюю на чужих мені людей, і якщо не дай Бог з Ігорем щось трапиться, то його діти мене в той же день з хати виженуть, не подивляться, скільки добра я для них зробила.
А тут ще й моя донька стала кликати мене до себе в Канаду. Каже, що я бавлю чужих онуків, а вона в Канаді за це платить шалені гроші, тому просить, щоб я до неї їхала внуків глядіти.
І я задумалася. Але як про це сказати чоловікові? Ми ж з ним 10 років разом, і він таки на щось розраховує.
Але виходить так, що я більше думаю про нього і про його дітей, а не про себе і про свою доньку.
Що мені робити – залишити все як є, чи їхати до доньки в Канаду?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
