Я виховувала дочку одна, чоловік покинув мене, коли їй було 10 років.
Тепер я розумію, що багато чого поганого зробила сама, а чоловік пішов шукати кращої долі.
Я не злюся на нього, у нас лише одне життя, і кожен намагається жити якнайкраще.
Але я своїй Надії завжди кажу, що в сім’ї треба обом працювати, і вчу її, що потрібно поважати свого чоловіка і що збереження сімейних стосунків – це найдорожча цінність.
Бо я на власному прикладі знаю, як непросто жити одному.
Дочка вийшла заміж і привела зятя до нас в квартиру.
Мені подобається Андрій, він добрий, працьовитий хлопець.
Можливо, він не заробляє мільйонів, але повертається з роботи вчасно, не ходить з друзями до ночі і любить дітей. Я бачу, як онуки прив’язані до нього.
Але моїй Надії грошей не вистачає. Вона постійно докоряла чоловікові за те, що він мало заробляє.
Вона хоче окрему квартиру і машину.
Але вона не розуміє, що не всі знають, як заробити на квартиру чи машину.
Я привчаю доньку, що це не важливо, головне, щоб усі були живі та здорові, а все інше – справа наживна.
Надя дуже не хотіла мене слухати.
Коли почалася війна, вона наступного дня забрала дітей в Польщу, де жила і працювала одна її подруга.
Ми з Андрієм залишилися вдома самі.
Минув рік, а донька не має наміру повертатися додому.
Вона сказала, що їй дуже сподобалася Варшава. Знімає квартиру, знайшла роботу, водить дівчаток у садочок.
Вона рідко телефонувала нам, пояснюючи, що зайнята.
Мені шкода дивитися на Андрія, він дуже сумує за ними.
Почав пізно приходити додому, я не питала, куди він йде, але все це мені не подобалося.
Раджу доньці, щоб поверталася, бо сім’ю втратить.
А вона мене ошeлешила, що хоче розлучитися з Андрієм, бо планує залишатися за кордоном.
При цьому, ні про свого чоловіка, батька її дітей, ні про мене, рідну матір, Надя не подумала.
І що тепер робити?
Зятю після розлучення нема куди йти, він в моїй квартирі 11 років прожив, а сам він здалеку, до того ж, вдома його не чекають.
Як мені бути?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- Зараз моїй мамі 59 років, а татові – 63. Вони ще гарно живуть, працюють, все можуть робити. Але мама щодня мені говорить, що я маю доглядати її на старості років, вони з татом покладаються лише на мене. Хоча в них є ще син, але вони не люблять невістку
- Я повернулася в Україну, продала будинок своєї бабусі, і всі гроші віддала свекрусі. Вона не могла повірити, що після всього, що відбулося між нами, я її пробачила, та ще й допомагаю
- Мені останнім часом син скаржиться постійно на свою дружину, просить, щоб я з нею поговорила, адже вона хоче, щоб він більше заробляв, лише гроші в неї на думці. Я дуже в добрих стосунках зі своїми сватами і невістка завжди слухає мене. Та я з Оксаною не буду говорити, бо знаю добре, що всі родина заздрить мені
- Моя подруга Валентина нещодавно з Італії повернулася, 7 років на заробітках там була. Приїжджала дуже рідко додому, бо сеньйора лежача, зате старанно гроші висилала дітям та чоловікові. Приїхала додому не з порожніми руками, везла гостинців італійських багато та 5 тисяч євро. Подвір’я своє ледве впізнала, але не впізнала чоловіка
- В минулу суботу син приїхав і сказав, що йому треба 6 тисяч гривень на нову куртку. У мене були ці гроші, але я собі хотіла взуття на весну купити. Але переконала себе, що синові треба більше, тому я вирішила дати йому ці гроші, за це попросила прибрати біля хати і скопати грядку. Син сказав, що добре, але навіть не рушив з місця. В результаті я я йому сказала, що якщо він не збирається допомагати, то може не приїжджати