fbpx
Життєві історії
Моя дівчина вийшла заміж за мого брата. Пройшло багато років, тепер ми знову разом, але минулого не повернеш

Моє життя пішло шкереберть, коли моя дівчина вийшла заміж за мого брата. Я пішов в армію, Марія обіцяла мене чекати, але коли я повернувся через два роки, вона вже була дружиною Сергія, мого брата. У них народилася донечка Світланка, моя племінниця.

Прийняти цей факт я не зміг. Повернувшись додому я відмовився від брата і його сім’ї. Після я намагався налагодити своє життя, але нічого не вийшло, закохатися не міг, та й особливо стосунків не було. Я поїхав за кордон і став жити там, подалі від них.

Через 19 років я приїхав, бо не стало мого брата. До того часу вони з Марією розлучилися, бо сімейне життя у них не склалося, але я цього не знав, бо не спілкувався з родичами. У моїх батьків ми з Марією знову зустрілися через багато років. Спочатку стали спілкуватися, а потім я дізнався, що жити їй було ніде (квартиру вона втратила через борги брата), і я прийняв її до себе. На той час я придбав великий будинок за містом.

Моя мама була дуже проти цього. Мені 40 років, і мама впевнена, що ще не пізно почати жити власним життям – створити сім’ю, народити дітей. На її думку, Марія вже один раз зіпсувала мені життя, не треба давати їй другий шанс.

Але я не міг залишити її в цій непростій ситуації. Вона переїхала до мене. Племінниці я теж допомагаю. Перший час, рік півтора може більше, ми жили абсолютно як чужі люди. Про що нам було розмовляти після всього? Спільного нічого, щоб нас пов’язувало, у нас теж не було. Загалом, жили під одним дахом абсолютно чужі один одному люди. Але я бачив, що Марія була не проти почати все спочатку.

Я багато над цим думав, і вирішив, що ні, стосунків не буде, ми залишаємося друзями. По-перше, я пам’ятав те, що було тоді, а по-друге, я знаю, що вона його все ще любить і в її кімнаті стоять фотографії їх сім’ї. Я зрозумів, що як би там не було, з цих стосунків нічого не вийде, ми чужі один одному люди, у неї є коханий чоловік, нехай і не на цьому світі, але вона чомусь не зважаючи ні на що, досі його любить.

Тим більше, і я вже давно переглянув свої погляди щодо відносин і сім’ї. Любові немає, я її не люблю так як любив тоді, вже з цього ці відносини неможливі, ні я ні вона не відчуваємо ніяких почуттів, це просто спроба втечі від самотності і невдалого життя. У нас відбулася відверта розмова, і я їй пояснив, поставивши тим самим крапку в цьому питанні, я думаю, вона мене зрозуміла.

А для себе я зрозумів, що я більше не хочу стосунків взагалі, це не моє, я завжди був чужим так нехай так і буде до кінця. Ми досі живемо під одним дахом, не знаю – як друзі або просто хороші знайомі, ніякого негативу між нами немає, але і хорошого теж, нас нічого не пов’язує, це складно назвати навіть дружбою, просто хороші знайомі. Просто дві людини, дві самотні людини під одним дахом доживають свій вік.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page