fbpx
Життєві історії
Моя давня знайома кличе мене в Грецію, вона там на заробітках вже багато років, то ж і собі, і дітям вона добряче допомогла. Вона мені каже, що якщо я зараз поїду, то ще до 70 собі теж непогано зароблю. Я сказала подрузі, що після зимових свят збираюся і їду до неї. А тут, на саме Різдво, прийшла до мене молодша донька, Людмила, і повідомила, що вона скоро стане матір’ю, вони з чоловіком двійню чекають, то ж сподіваються на мою допомогу

Мені 60 років, у мене є дві дочки, обидві заміжні.

Дочок я люблю однаково, тільки ось так виходить, що одній я допомогла, а іншій вже не маю такої можливості.

У моєї дочки вже троє дітей, всі з невеликою різницею, малюкові три роки ось виповнилося, а старшій дівчинці – дев’ять.

Коли Ольга народила свою першу дитину, їй було всього двадцять два роки. Нічого не знає, всього боїться, сама ще дитина!

А я як раз на пенсію вийшла в той рік. Загалом, я їй в усьому допомагала, а як же інакше.

Як впряглася, можна сказати, в перший день після виписки старшої внучки, так і світу не бачила до останнього часу. Кожен день їздила до них, як на роботу – готувати, мити, годувати, прати, прасувати.

Цілий день крутилася там з дітьми і по господарству, а перед поверненням зятя з роботи їхала додому, щоб не заважати молодим.

Зять – чоловік непоганий, але йому відпочивати треба вечорами, він єдиний годувальник великої родини.

Тому до його приходу в квартирі все сяє. Вечеря на плиті, в кімнатах порядок, одяг випраний і напрасований, діти вмиті і задоволені.

Якби Ольга крутилася одна, вона б і половини всього цього не встигла б!

А тепер, коли молодша дитина трохи підросла, я дочці сказала, що з мене досить, далі нехай вже сама справляється.

До того ж, моя давня знайома давно кличе мене в Грецію, вона там на заробітках вже багато років, то ж і собі, і дітям вона добряче допомогла.

Вона мені каже, що якщо я зараз поїду, то ще до 70 собі теж непогано зароблю.

Я вхопилася за пропозицію подруги, бо і справді гроші мені б не завадили.

Я сказала подрузі, що після зимових свят збираюся і їду до неї.

А тут, на саме Різдво, прийшла до мене молодша донька, Людмила, і повідомила, що вона скоро стане матір’ю, вони з чоловіком двійню чекають, то ж сподіваються на мою допомогу.

Людмила моя завжди була самостійна, цілеспрямована, знала, чого хотіла. Сама вчилася, сама вибрала вуз, поступила, закінчила з успіхом.

Працює, виплатила кредит з нуля на скромну однокімнатну квартиру. Автомобіль собі теж купила сама.

То ж я звикла, що їй допомагати не треба, бо вона і сама непогано справляється.

А тут вперше в житті дочка про допомогу попросила, а я не знаю, що робити, я ж вже в Грецію надумала їхати, подружка там вже мені і роботу підшукала.

Тому я просто розгублена, не знаю, що робити!

Проблема ще в тому, що я втомилася вже носитися з немовлятами, адже трьох на ноги поставила за останні дев’ять років! Тільки-тільки полегшено зітхнула, пів року не займаюся онуками, прийшла в себе – і що, все по новій?

– Відмовляйся! – радить мені подруга. – Ти зобов’язана, чи що? Скажи – не хочу, і все!

Подруга переконана, що мені про свою старість треба думати, а не про дітей і внуків. Каже, що коли я матиму гроші, то дітям більше зможу допомогти.

Відмовитися, звичайно, можна, але якось непорядно виходить це по відношенню до старшої дочки, яка і так все сама та одна, з раннього дитинства.

Перший раз в житті попросила допомоги у мене, і відмовити їй?

Я ж молодшій в такій же ситуації допомагала в триразовому розмірі. Виростила, виняньчила її дітей.

От і думай, як тут правильно поступити?

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page