Мій шлюб довжиною в п’ять років закінчився нічим, жили ми в квартирі чоловіка, то ж після розлучення я з дитиною переїхала до своєї мами, особливого бажання у мене не було, але виходу іншого я не бачила. З мамою ми ніколи не були близькими, але я вирішила, що краще вже з нею трохи пожити і назбирати швидше на своє житло, ніж платити чужим людям високу оренду.
Квартира ця спадкова, вона дісталася моїй мамі десять років тому після того, як не стало її батьків. На той час я вже поїхала з дому вчитися, тому в тій квартирі ніколи не жила. Я і зараз би не повернулася додому, якби бачила хоч якийсь інший вихід.
Мама відразу мене попередила, що пускає мене лише на певний час, ми домовилися, що будемо скидатися на комуналку, а харчуватися окремо. Мене це влаштовувало, я віддала сина в садок, а сама пішла на роботу, і підробітками теж не нехтувала, бо хотіла якомога швидше зібрати на перший внесок, щоб взяти квартиру в кредит.
Правда, можливості щодо підробітків в мене були обмежені, бо мама навідріз не погоджувалася залишатися з онуком, поки я працюю. Вона пояснювала, що мене вона сама виховала, ніхто їй допомагав, то ж і мені вона не збирається допомагати. Саме тому я до неї зайвий раз і не зверталася.
Жити у мами мені було не комфортно, вона постійно демонструвала своєю поведінкою, як ми їй заважаємо, хоча я справно комуналку платила, в квартирі за собою прибирала, намагалася не створювати зайвих проблем. Я могла б проявити гордість, зібрати дитину і піти, але я розуміла, що так ще довго збиратиму на своє житло, тому мовчки все зносила.
Мамі моїй 56 років, вона давно розлучилася з моїм батьком і весь цей час вона жила сама. А нещодавно у мами з’явився чоловік, приходив до неї він на вихідних, тому я з дитиною їхала в цей час з ночівлею до своїх друзів, ніби в гості. Я сподівалася, що все це скоро закінчиться.
Але у мами з цим чоловіком все серйозно, вони вирішили одружитися і жити разом, в квартирі моєї мами звичайно. Я не бачила ніяких проблем, адже квартира двокімнатна, всім мало б вистачити місця. Та мама так не вважала, вона мене попередила, що її чоловікові потрібен спокій, а мій син створює багато зайвого шуму, тому вона нам дає два тижні, щоб ми знайшли інше житло і переїхали.
Зараз такий час, що важко знайти квартиру, добре, що моя співробітниця дозволила мені до весни безкоштовно пожити в своєму спадковому будиночку, там є опалення і світло, але воду треба носити з криниці. Не зручно, але сподіваюсь, це не стане великою проблемою. До весни, можливо, я назбираю на перший внесок.
З мамою ми не спілкуємося, вона зробила свій вибір. Сподіваюся, мені вдасться купити своє житло. А от маму я не розумію, як вона могла проміняти рідну доньку і онука на практично чужу людину?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.