Рік тому я розлучилася і повернулася з своїм чотирирічним сином в квартиру до матері. Мій п’ятирічний шлюб закінчився тим, що я залишилася без житла, бо ми жили в квартирі матері чоловіка і без засобів існування. Іншого виходу як йти до мами і просити в неї допомоги, я не бачила.
Квартира ця дісталася мамі десять років тому, після того, як не стало її батьків. Я в ній толком і не жила, оскільки на той час вже знімала житло в іншому місті за місцем навчання. Та й зараз би не повернулася, але вибору в мене не було.
Коли я переїхала, з мамою відразу відбулася розмова, де вона зазначила, що пускає нас на деякий час. Мене це влаштовувало, я віддала сина в садок і відразу пішла на роботу. Мені потрібно було заробити на перший внесок, щоб взяти квартиру в кредит. Хапалася за будь-які підробки, які тільки могла взяти, а можливості у мене були обмежені, оскільки мама навідріз відмовилася сидіти з онуком.
– Я тебе виховала сама, мені ніхто не допомагав, нічого, впоралася якось, – повчала мене мати. Саме через це зайвий раз я до неї не зверталася.
Мати всіма силами демонструвала, як їй заважає наша присутність. Не говорила це прямо, а саме демонструвала. Хоча і на комуналку я скидалася, і вдома забиралася, і продукти купувала, але, звичайно, все робила не так.
Можна було б забрати сина і зняти квартиру, але я розуміла, тоді ніколи не заощаджу на своє житло. Тому про свою гордість я на якийсь час забула, і намагалася не звертати увагу на мамині шпильки.
Моїй мамі 55 років, з татом вона давно розлучена, тому весь цей час вона жила сама. А нещодавно у неї з’явився чоловік. Тепер мені потрібно було вигадувати, де б переночувати на вихідних з сином, бо у мами – гості. Тоді я їхала до подружки, ніби в гості, але з ночівлею. Я все ще сподівалася, що це скоро закінчиться.
Але минулого тижня мама заявила мені, що зібралася заміж. Я стримано її привітала, а потім почула, що жити її чоловік прийде до неї, оскільки у нього окремого житла немає. У мами двокімнатна квартира, тому я не бачила особливих проблем, але, виявилося, вони є.
– У Валентина Петровича проблеми з здоров’ям, йому протипоказаний шум і зайві нерви, – заявила мати. – А Андрійко у тебе хлопчик галасливий. Тому даю тобі час до кінця тижня, щоб ти могла знайти собі житло і з’їхати. Я і так довго терпіла незручності і допомагала тобі. Я теж хочу пожити нарешті для себе!
Це було несподівано і неприємно. Я зібралася в той же вечір, мене погодилася пустити в свій старий будинок одна колега по роботі. Там немає водопроводу і пічне опалення, але це краще, ніж нічого. Грошей вона з мене брати не стала, сказавши, що можу жити до зими просто так, тому будинок продадуть. Я так їй вдячна! До зими я все зроблю для того, щоб взяти квартиру в кредит.
Мама свій вибір зробила. Ми з нею не спілкуємося. Сподіваюся, у мене все вийде і я куплю собі квартиру. Я лише одного не розумію – як можна було проміняти нас на чужу їй людину?
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
