– Мова йде про ваших внуків, Анно, ви ж не вижене їх. Та й моя Уляна не винна, що ваш син собі іншу знайшов, – каже з докором мені сваха.
Вона мені в Італію зателефонувала, щоб сказати, що це несправедливо я попросила невістку звільнити мою квартиру.
Мій син коли одружився відразу пішов жити окремо. Я заробітчанка, вже 20 років в Італії. Перші кілька років я збирала гроші, не витрачала жодного євро, щоб швидше купити житло.
Я купила трикімнатну квартиру, і син якраз одружився. З його одруженням була ціла не дуже приємна історія. Мені в Італію подзвонила жінка, назвалася мамою дівчини, яка чекає від мого сина дитину.
– Так сталося, мамо. Я не люблю Уляну і не хочу її за дружину. Але від дитини не відмовляюся, буду платити аліменти, – пояснив син.
З’ясувалося, що Уляна закохалася в мого сина, бігала за ним, і таки добилася свого. Коли вона зрозуміла, що чекає дитину, її батьки вже вийшли на мене і стали наполягати, що треба робити весілля, бо не буде рости дитина без батька.
Син з самого початку не хотів з Уляною одружуватися, але я наполягла, хотіла щоб було по людськи, та й сподівалася, що син з часом призвичаїться і полюбить дружину.
Ми таки його вмовили, зробили весілля і я впустила молодят в нову квартиру. Стали вони жити, начебто все внормалізувалося, двійко синочків у них народилося одне за одним.
Прожили вони 10 років, і син заявив, що буде розлучатися, бо у нього з’явилася інша жінка.
Ця новина мене неабияк засмутила, але цього разу я вирішила не втручатися, зрозуміла, що через силу не будеш милою.
Обраницею сина стала його ровесниця, Катя, яка ще ніколи не була одружена. Має хорошу роботу, зробила карʼєру, має свою квартиру.
Так що син пішов після розлучення жити до неї, а невістка Уляна з двома дітьми залишилася поки-що в моїй квартирі. Я думала, що це на перший час, поки вона не оговтається, та невістка не хоче з’їжджати з квартири.
– Ви б про внуків подумали, це їхній дім, – картає мене сваха. Вона наполягає, що її дочка з дітьми має продовжувати жити в моїй квартирі.
– Мамо, залишиш Уляну там, будеш сама комуналку платити, – попередив мене син.
Справа в тому, що невістка в свої 35 років ще ніде не працювала і не працює. Її забезпечував мій син, я присилала гроші з Італії, тому Уляна просто не уявляє, звідки все бралося в їхньому домі.
Зараз вона теж не хоче йти на роботу, хоча молодшому сину вже 7 років минуло.
– Куди мене візьмуть без стажу? – розводить руками невістка. На будь-яку роботу йти вона не погоджується.
Син сказав, що буде забезпечувати лише дітей, а Уляну утримувати все життя він не збирається. Їй же треба гроші на одяг, на предмети гігієни, а я теж не хочу на неї робити, вона мені по суті ніхто.
– Мамо, нехай Уляна заїжджає до своїх батьків, у них свій будинок. А квартиру ми потім дітям залишимо, вони зможуть її продати і куплять собі по однокімнатній, або ще щось придумаємо, – пропонує син. Він проти, щоб його колишня дружина залишалася.
Останнє слово за мною, бо квартира ця на мене оформлена. Внуків мені, звичайно, шкода, я їх дуже люблю. Але ж це не означає, що невістка має сидіти у нас на шиї, зрештою, у неї свої батьки є.
– Залишиш її вдома, будеш сама платити комуналку, я не збираюся це робити, – попередив мене син.
Я розумію, що так і буде. А комуналка за трикімнатну квартиру дуже дорого виходить, я теж вічно заробітчанкою не зможу бути.
Не знаю, що мені робити, як тут правильно вчинити? Боюся, щоб через цю історію не втратити звʼязок з внуками.
А яка ваша думка? Як тут правильно вчинити?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
