Боже Великий, Боже Всесильний!
Ми, грішні діти Твої, у покорі сердець наших приходимо до Тебе і схиляємо голови наші.
Отче, прости провини наші та провини наших батьків, дідів і прадідів наших. Прийми нині, благаємо Тебе, щиру молитву нашу і подяку нашу за безмежне милосердя Твоє до нас.
Вислухай наші молитви і прийми благання сердець наших. Благослови нашу Батьківщину Україну, перемогу над ворогом, долю та щастя їй дай.
Премилосердний Господи, усім, хто вдається до Тебе з благанням, милість Твою подай. Благаємо Тебе, Боже, за Воїнів і Захисників, за братів і сестер наших, за вдовиць, за сиріт, за хворих і немічних, за тих, хто в скрутній ситуації, за біженців і за всіх тих, хто Твого милосердя та допомоги Твоєї потребують.
З’єднай нас усіх в єдину велику Христову сім’ю, щоб усі люди України нашої єдністю й перемогами славили величне ім’я Твоє завжди, і нині, і повсякчас, і на віки віків.
Амінь.
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- Мама щодня мені стала скаржитися, що втомилася, ще недобре їй і, хоча їй до пенсії рік, я сказала звільняйся, ми тобі з чоловіком даватимемо гроші. Мама звільнилася, їй стало легше, а я стала з чоловіком економити на собі, щоб було з чого їй допомагати. А якось, зовсім випадково, дізналася, що вона невістці гроші дає
- Брат з невісткою надумали продати мамин будинок, мені віддати мою частку, а маму в такому випадку вони заберуть до себе. Але я проти цього. Цей будинок – мамин, і він їй потрібен, це її куточок на цій землі, де все зроблено з любов’ю, тому я не дозволю його зараз продавати
- Коли Наталка їхала в Італію на заробітки, свою доньку залишила на матір в селі. Роки минали, вона трохи грошей їм висилала, але 100 чи 200 євро в місяць, бо в селі багато не треба жінці старій та дитині малій. А потім Наталка дізналася від людей, що донька її заміж виходить і поспішила в Україну. Подарунок приготувала і думала, що рідні дуже зрадіють розкоші такій
- Тато нещодавно мені з села подзвонив, мовляв, мама занедужала, приїжджай, доглядати будеш, важко вже їй. Я спочатку стала речі збирати, а потім зупинилася – не поїду до неї, хай там що хочуть люди говорять, а в мене життя своє
- Ювілей у мене був наприкінці березня. Я приїхала додому і зібрала всіх дітей і внуків за святковим столом. Спочатку все було більш-менш, але потім вони знову зчепилися за гроші. Кожен вважав, що йому дісталося найменше. Настрій вони мені добряче зіпсували. Тепер я думаю, що робити далі