fbpx
Життєві історії
Молодший син одружився, взяв жінку з дитям. Ми з чоловіком матеріально молодим не допомагаємо – все самі заробляють. Син із сім’єю орендує квартиру недалеко від нас. Дружина його народила нам онука і сидить вдома в декреті. У вихідні син з невісткою просять мене посидіти з обома дітьми, так як, мовляв, втомлюються. Я не проти. З рідним онуком – завжди, будь ласка, а от чужа дитина мені не потрібна. Невістка зовсім не розуміє і говорить мені, якщо я не буду сидіти з двома, то буду сама. А в суботу вона мені знову дітей обох привела

Я своєму синові говорила: подумай сто раз, перш ніж кликати заміж жінку з чужою дитиною. Ну куди там – у нього ж – щире кохання. А я тепер складається, так, як складається.

Молодший син одружився, взяв жінку з дитям. Ми з чоловіком матеріально молодим не допомагаємо – все самі заробляють. Син із сім’єю орендує квартиру недалеко від нас. Дружина його народила нам онука і сидить вдома в декреті.

У вихідні син з невісткою просять мене посидіти з обома дітьми, так як, мовляв, втомлюються і хочуть побути удвох. Я не проти. З рідним онуком – завжди, будь ласка, а от чужа дитина мені не потрібна. Невістка моя Мирослава почала мені говорити, мовляв, беріть обох дітей, а то і рідного онука не дам. А навіщо мені ще й чужа дитина, у мене і своїх онуків п’ятеро. Ну ні так ні. Я ось такого не розумію, хоча онука свого люблю і спілкуватися хочу.

Мирослава звернулася до моєї іншої невістки – дружини старшого сина: мовляв, давай разом будемо розмовляти зі свекрухою і зовсім онуків не давати. Нікуди вона не дінеться – скучить за дітьми.

А та не послухалася її. Дружина старшого сина навідріз відмовилася так робити і все розповіла моїй дочці. А дочка – мені. Але я – мовчу. Мирослава – доросла людина, і сама повинна розуміти, кому і що можна говорити, а кому – ні. Зверталася вона за допомогою і до моєї дочки – допоможи впливати на матір дітей (тобто на мене), або бери хоч інколи їх до себе. Донька не проти няньчити, але тільки свого рідного племінника і то – не часто і не довго, у неї і своїх дітей двоє. Чужу дитину приводити в свій будинок, сім’ю та до своїх дітей вона, теж, не хоче.

Мирославу такий варіант знову не влаштовує. Прийшла невістка в суботу з дітьми і влаштувала суперечку. Розповідала, що діти один одному брат і сестра і їх не можна розлучати. Але мені її не жаль, я вже зрозуміла, що вона за людина така.

Я тут причому? Це її дитина, нехай і виховує її. Я ж не винна, що у дівчинки немає ні тата, ні інших бабусі з дідусем. Батьки невістки, теж, не хочуть приймати цю дівчинку.

І хіба це гарно так робити, усіма способами намагається її віддати до чужих людей? Мені просто мого сина та онука шкода. Можливо люди мене не зрозуміють, але мені своїх онуків вистачає, навіщо мені чужі діти. Але ж я мовчу, в синову родину не лізу, не втручаюся в їхню сім’ю, нехай живуть, як знають. Так вона сама мені свою дитину постійно приводить, і я виходжу ще винною у всьому.

Як зберегти стосунки нормальні в родині, щоб сину добре в сім’ї жилося?

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – kubnews.

facebook