Так склалося, що закохані Василь і Тетяна весілля не робили, просто розписалися. Прямо з РАЦСу приїхали додому до чоловіка.
– Мамо, я поїду на заробітки, а Таня нехай живе тут з вами, в моїй кімнаті. Гаразд? – і не чекаючи відповіді, Василь повів дружину показувати свою територію.
– Мені що, нехай живе собі. Тепер не чужа, – погодилася мама, збираючи на стіл усе, що було в хаті.
Василь поїхав, Тетяна з ранку йшла в інститут, свекруха на роботу. Вечорами іноді зустрічалися на кухні, пили чай. Через пів року на світ з’явився Денис.
Ще через пів року свекруха побачила невістку з іншим чоловіком. Приїхала з роботи в обід, раніше звичайного, а у невістки вдома інший. Розмова свекрухи з невісткою була короткою:
– Я не хочу чути жодних виправдань від тебе. Василю ні слова не кажи. Завтра напишеш заяву на розлучення і відмову від дитини. А як справи з опікунством завершаться, щоб я тебе більше не бачила! Ніколи. Запам’ятай!
Через півтора місяці Денис залишився жити на татовій території зі своєю бабусею.
Море було спокійним і чистим. Денис з Василем купалися і засмагали.
– Тату, а куди ввечері підемо? – запитав Денис.
– У парк, синку, – підморгнув Василь синові.
Увечері в парку було все – каруселі, гірки, катання на машинках, колесо огляду.
– Денисе, а чи не час нам повечеряти? – поцікавився турботливий батько.
– Саме час, тату. Я дуже зголоднів. У животі вже бурчить.
Батько з сином пішли поїсти.
– Он, тату, як раз два вільних місця!
– Ну йди, займай.
Коли Василь з їжею підійшов до столика, Денис вже про щось розмовляв з двома дамами, наймолодшій з яких було років сім-вісім.
– Доброго дня. Смачного.
– Доброго дня. Дякую.
Сівши за стіл, Василь подивився на на жінку. Очі їх зустрілися.
– Таню?!
Тетяна з дівчинкою вже збиралися до виходу з кафе, коли Василь, піднімаючись з-за столу, сказав:
– Синку, ти їж, а я зараз повернуся.
Вони зустрілися о пів на дванадцяту у парку.
– Це мій син? З ким ти його залишив? – запитала Тетяна.
– Так. Це наш син. Ми живемо у наших друзів.
– Він майже дорослий. Я не бачила його сім років.
– Таню, пробач, я розумію. Але спочатку давай про інше.
– Так, ти маєш рацію. Мені буде важко розповідати.
І Тетяна почала розповідь:
– Літо спекотне було. У Дениса в той день температура піднялася, плакав. Я викликала лікаря. Коли лікар збирався вже йти. Зняв медичний халат і шапочку все в сумку поклав. Попросився руки вимити. Раптом мама твоя на порозі. І лікар з ванної виходить. Вона на мене дивиться і каже:
– Що, натішились вже?
Я їй кажу:
– Валентино Василівна, та Ви що? Це лікар, у Дениса температура.
Вона не слухає мене і продовжує:
– Знаю я вас. Знаю я, яка температура.
Лікар теж її заспокоює:
– Жінко, припиніть, я лікар, у мене виклик.
А твоя мати йому у відповідь:
– Я тобі, покажу зараз, який у тебе виклик!
Лікар взяв сумку і пішов. Ось така моя зрада була. Напевно, не віриш.
– Якщо чесно не дуже. Як же ти могла Дениса залишити? Ти ж мати.
– Тому і залишила, що мати. Твоя мати вміє переконувати.
Василь помовчав, а потім, як ніби щось згадав, сказав:
-Вона знала, що ти чекаєш дитину. Казала, буде любити і берегти вас. Може, ще тоді щось задумала. А прізвище того лікаря пам’ятаєш?
– Так.
Тетяна з приятелькою і її донькою Катею поїхали з Одеси через день. Денис поскаржився батькові:
– Шкода, що Катя поїхала. Хороша дівчинка. І її мама, тітка Таня, теж хороша.
– А тітка Таня, синку, яка? Хороша? – запитав Василь сина.
– Я не знаю. Це ти з нею багато розмовляв, ти знаєш, – відповів Денис.
Знайти лікаря виявилося нескладно, він очолював дитяче відділення обласної лікарні.
– Так, пам’ятаю. Жінку неврівноважену пам’ятаю. Знаєте, зі мною таке вперше було і сподіваюсь в останнє. Я відразу зрозумів, що щось пояснювати без толку. Тільки скандал буде. Мені він був не потрібен. Моя допомога в її сімейних справах була б марна.
Додому Василь прийшов у відмінному настрої. За обідом мати запитала:
– Щось ти, синку, світишся як золотий?
– Я одружуюся. Вона згодна. Я тільки що їй дзвонив. Зробив пропозицію.
– Хто вона? – насторожилася мати.
– Ти її знаєш. Вона, Таня моя, – усміхнувшись сказав Василь.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел
