fbpx
Життєві історії
Мого чоловіка звільнили з роботи і вийшло так, що працювала тоді я одна. Заробляю я дуже мало і нам зовсім не вистачало грошей навіть на звичайні речі. Я дуже часто брала гроші в борг, але віддавати було нічим, тому я знову позичала, щоб віддати попередній борг. Я так втомилася, що стала просити чоловіка, щоб він попросив гроші у своїх батьків. Дмитро дуже не хотів йти до них, адже вони немолоді люди, але на мої постійні прохання він таки погодився і пішов до мами

Так якось вже склалося, що в нас з чоловіком зараз невеликі труднощі з грошима, у нас зовсім не найкращий період в сім’ї. Вже багато часу ми не можемо вирішити свої проблеми. А все справа в тому, що чоловік мій втратив свою роботу.

Дмитра звільнили, нічого зовсім не заплатили, ще й винним зробили. Він працював механіком на СТО, під час ремонту щось там сталося з автомобілем їхнього клієнта. Чоловік розповідав усім, що так вийшло через несправність обладнання, а господар станції сказав, що винен саме працівник, тобто мій чоловік, сказав, що в усьому лише його вина. Одним словом, Дмитра відразу ж звільнили з роботи, а зарплату забрали в якості компенсації за те, що зіпсувався автомобіль людини. Ось так.

Зараз в нашій сім’ї працюю тільки я одна, заробляю небагато, звісно. Самі знаєте, які зараз витрати на все: які ціни і комунальні платежі. Нам стало не вистачати грошей, почалися труднощі на кожному кроці.

Спочатку ми ще якось справлялися з усім, бо були якісь невеличкі заощадження в нашій сім’ї. Я намагалася економити на всьому, на чому тільки можна. Але пройшло так п’ять місяців, і економити було вже неможливо. Грошей нам категорично не вистачало, я постійно брала в борг у знайомих і ледве встигала все вчасно віддавати. Це дуже важко, але іншого виходу не було. Загалом, моєї зарплати ледь вистачало на те, щоб віддати борги, а на життя залишалися суцільні копійки. І як тільки я віддавала гроші, які позичала, та мені доводилося брати знову в борг, постійно просила в людей, щоб мене виручали.

Я так втомилася від такої ситуації, що передати вам важко. Я так втомилася від тієї постійної економії навіть на найнеобхідніших речах. Мені просто соромно стало вже звертатися до людей по гроші, коли я просто починала розмову зі своїми рідними і друзями, то вони не завжди хотіли довго розмовляти зі мною, адже думали, що в результаті я, все одно попрошу у них гроші в борг.

Навіть не знаю, що вони вже думають про мене зараз. Але, забувши про гордість, доводилося просити знову, бо жити якось потрібно, а виходу іншого не було. А що робити? Платити за все треба, плюс двоє дітей! За цей час чоловік так і не зміг знайти собі роботу, сидів лише вдома.

Загалом, в один момент я сказала, що йому треба попросити допомоги у своїх батьків. Вони, звичайно, не багаті, але живуть тільки вдвох, отримують хороші зарплати. За всі ці роки вони не допомагали нам фінансово жодного разу. У батьків точно є гроші в запасі! Куди вони можуть витрачати їх? Так і зробили!

Дмитро, звичайно ж, не хотів дзвонити їм. Йому було соромно просити у свої батьків грошей і пояснювати чому не може заробити їх сам і так довго сидить без роботи. Але що поробиш? До кого ще звернутися? Вони наша остання надія!

Загалом, я наполягла, і Дмитро таки взяв гроші у своїх батьків. Природно нам довелося вислухати повчальну лекцію від його матусі про те, що так жити не можна, не маючи копійки за душею. Куди ж від неї подітися. Але хай з тим, грошей дали і добре.

Здавалося б, що допомога батьків чоловіка повинна стати для нас радісною подією, адже жити стало трохи легше в фінансовому плані. Воно-то звісно так, жити стало легше. Але мене зараз хвилює інше питання.

Справа в тому, що мій чоловік попросив грошей у борг і його батьки нічого не мали проти, особливо нічого не говорили і не перечили. Вони позичили гроші своєму власному синові у важкий час. Ніхто з них не сказав, що це просто допомога, яку вони роблять і її не треба повертати. Мене це трохи засмутило, я задумалася.

Адже вони мали б розуміти, що мова йде про їх власного рідного сина і його сім’ю. Я гроші єдина заробляю зараз. А вони не дають гроші, а позичають. Як так? Що це за ставлення до рідних людей? Я цього не розумію!

Адже ми одна сім’я, і ​​повинні підтримувати один одного, тим паче у такі нелегкі часи. А вони, знаючи нашу ситуацію, чекатимуть, коли ми повернемо гроші. Це якось не по-людськи виходить, чесне слово.

Через два тижні мої найсумніші припущення виправдалися. Подзвонила мати Дмитра і запитала, коли чоловік зможе повернути борг, так як вони хочуть купити новий холодильник. Я була дуже здивована. Чоловік тільки влаштувався на нову роботу, зарплату ще не отримував. Вони це прекрасно знають і задають такі питання. І взагалі, ми ж одна сім’я, ми найрідніші люди. Що за грошові відносини?

Тепер я думаю, чи повинен мій чоловік повертати гроші своїм рідним батькам? Або вони повинні були просто допомогти нам, як це роблять в нормальних сім’ях люблячі батьки. Може просто ігнорувати їх, і вони перестануть нагадувати нам про борг. Адже вони теж будуть старі і потребуватимуть нашої допомоги, ми ж їм не позичатимемо щось, а даватимемо гроші. Лише ми будемо піклуватися про них в старості, більше нікому. Тому не розумію, чому вони нам просто не хочуть допомогти?

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – lightfieldstudios.

You cannot copy content of this page