Ми з чоловіком прожили 15 років, а потім він пішов від мене. Павло їздив в іншу область на заробітки, і там знайшов собі іншу жінку.
Тому одного дня він повідомив, що йде від мене, бо та жінка від нього дитину чекає.
Я нічого не підозрювала, їздить собі чоловік – та й їздить, головне – що гроші додому привозить. А тут така новина!
Втішало лише одне – чоловік сказав, що нічого з собою не бере, а все залишає мені і нашим дітям.
Дітей у нас двоє: син і донечка. Коли чоловік пішов від мене, вони ще школярами були.
Аліменти Павло не платив, і дітям не допомагав, бо вважав, що він уже достатньо нам залишив.
Я дітей сама піднімала, одружила обох. Жили ми собі спокійно, у мене вже внуків аж четверо є: двоє донька подарувала, і двох син.
Заміж я більше не виходила, так собі сама і жила, хоча в селі не так просто без чоловіка.
Та мій син, після того, як батько пішов, дуже рано подорослішав, і він мені у всьому по господарству допомагав. Так і залишився жити біля мене, і невісточку мені гарну привів.
У доньки теж все добре, вона заміж за місцевого хлопця вийшла, мають свій будинок, живуть в достатку.
А місяць тому в наше село Павло повернувся. Його дружини не стало, а її діти його вигнали (спільних дітей у них немає, вона в свій час сказала, що дитину чекає, щоб Павло пішов з сім’ї, та це була неправда).
Коли Павло все зрозумів, то було вже пізно. Так і прожив він в приймах 15 років, а тепер його виставили, і він нічого кращого не придумав, як додому повернутися.
Приймай, каже, бо не маю більше куди йти!
А я на нього дивлюся, і не знаю, що робити. Поки-що поселила його в літню кухню.
Діти мене просять, щоб я Павла прийняла назад. Я їх розумію, то ж їхній батько. Але вони і мене мають зрозуміти, скільки я пережила всього, коли він вирішив піти з сім’ї.
З іншої сторони – я і сама розумію, що вже нічого не зміниш, і в старості все ж двом легше ніж одному, та поки-що я не можу прийняти якесь адекватне рішення.
Так і живемо – я у великій хаті, а Павло – в маленькій.
Дивлюся я нього, і так мені прикро стає, що словами не передати. Він своїми руками зіпсував і своє життя, і моє.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- Проживши з чоловіком майже 20 років, я і не підозрювала, що у нього є дочка. Все з’ясувалося лише після того, як його не стало. Василь попросив мене лише про одне – не скривдити його дитину, перед якою він і так дуже завинив
- В Канаді ми були з сином пів року, я туди така радісна їхала, що розпочну нове життя. Дісталися ми в аеропорт і тут почалася нова реальність. Нас поселили в якомусь селі, автобусів немає, роботу нереально знайти. Не такою я Канаду уявляла. Аж тут мама з України мені дзвонить
- Я вирішила не їздити додому, бо дітям від мене лише грошей завжди треба. Я їм зателефонувала, і повідомила, що житло хочу купити. Вони дуже здивувалися, коли дізналися де і кому я хочу житло придбати, і сказали, що справжня мама так би ніколи не вчинила
- Нещодавно свекруха у спадок отримала будинок в селі. Я дуже зраділа, коли почула цю новину, бо була впевнена, що тепер батьки мого чоловіка переїдуть в цей спадковий будиночок, а нам квартиру свою залишать. Ми з чоловіком зібралися, і пішли до них на розмову. Я прямо запитала, які у них плани щодо будинку і щодо цієї квартири. І отримала дуже неочікувану відповідь
- Коли син моєї подруги одружувався, Олена останні копійки свої зібрала, ще й позичати багато довелося, щоб купити гарний подарунок молодим, бо свати її дуже багаті люди. Та сваха навіть і не глянула на той подарунок: – Дрібниця якась. Вона ж бідова у нього