fbpx

Місяць тому у свахи був день народження, мене запросили до них в гості, де, звичайно, були і Марина з чоловіком. Там, у урочистій обстановці, мені і оголосили радісну новину про те, що в мене скоро буде онук

Донька моя відколи вийшла заміж, відтоді я її не впізнаю. Для неї тепер авторитет один – її свекруха. Я рада за доньку, що у них там все так добре, але і про рідну маму забувати не варто.

Відчуваю, я їй зараз не потрібна. Вона всі свята з свахою святкує, а мені як зателефонує, то і добре. Нав’язуватися не бачу сенсу. Те, що свекруха знає про те, що вона дитину чекає, а я, рідна мати, ні – це вже остання крапля, я вважаю. То хіба робиться?

Зі свекрухою у Марини напрочуд теплі стосунки із самого початку. Сваха дуже весела, позитивна, щира. Вона молодша за мене на десять років, з Мариною вона відразу знайшла спільну мову. От з того часу донька і стала менше зі мною спілкуватися.

Я про сваху тільки й чую від дочки останній час. Усі свята вони у свекрухи та її чоловіка. Відпочивати разом їздять! По магазинах ходять, щось купують, обговорюють. Рідна мати не потрібна! Хоча я доньку попереджала: мовляв, дружба зі свекрухою – це добре, але розслаблятися не варто, та й сильно зближуватися теж. Свекруха – не мама! У будь-якій ситуації вона завжди буде на боці сина. Так що чим вона менше знає, тим завжди краще!

Але Марина мене не слухає. У свекрухи великий заміський будинок, купа друзів, пікніки та шашлики майже щотижня. Молоді від них не вилазять, а мені теж хотілося б, щоб дочка дзвонила, цікавилася моїм життям, ділилася планами, приходила у гості, розповідала щось цікаве.

Місяць тому у свахи був день народження, мене запросили до них в гості, де, звичайно, були і Марина з чоловіком. Там, у урочистій обстановці, мені і оголосили радісну новину про те, що в мене скоро буде онук.

Новиною це стало лише для мене, усі присутні вже про це знали. Свекруха давно в курсі, і навіть свекор теж, хоча він не рідний батько зятя, і майбутньому малюкові, виходить, теж зовсім не рідний.

Загалом, я серйозно образилася на доньку і вирішила зробити перерву в нашому спілкуванні. Четвертий тиждень пішов, як не дзвоню, але цього ніхто не помітив. Дочка жодного разу не вийшла на зв’язок, щоб запитати, як я. Ну і добре, треба робити висновки! У моєї дочки тепер інша мама – свекруха, а я їй не потрібна. Мені дуже прикро.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page