Моя рідна сестра Марія вже майже місяць як повернулася з заробітків з Італії, я дуже хотіла з нею зустрітися, і до неї в гості напрошувалася, і до себе кликала, але вона так і не знайшла часу для мене. Я не розуміла, що відбувається, хвилювалася, чи часом сестра не образилася на мене за щось.
Ми з нею рано роз’їхалися, Марія поїхала в місто вчитися, та там і залишилася. Вона відразу після закінчення інституту вийшла заміж, у її чоловіка була спадкова бабусина двокімнатна квартира, невдовзі у них народилося дві донечки.
Я заміж вийшла через чотири роки після весілля сестри. І Марія сама наполягала на тому, щоб я залишалася біля нашої мами, а за це вона мені потім відпише будинок. Та на будинок я особливо не зарилася, бо він був дуже старий, ми з чоловіком його потім практично з нуля відбудували.
У сестри справи теж йшли непогано, вона працювала бухгалтером на фірмі, заробляла добре. Та з часом Марія все частіше стала скаржитися мені, що у неї дві дочки підростає, а у них з чоловіком лише двокімнатна квартира. Надумала тоді сестра на заробітки їхати, ми з мамою її підтримали. Я її дівчат любила як рідних, постійно до нас в село забирала.
А Марія тим часом як і обіцяла, заробляла гроші – спочатку квартиру купила одній доньці, потім – іншій. Я дуже раділа за сестру, адже не кожна заробітчанка потягне дві квартири.
Минув час, і Марія нарешті приїхала додому. Звичайно, я дуже хотіла з нею побачитися, та сестра ніяк не могла знайти часу для мене. Я стала хвилюватися, що щось не так. А в суботу ввечері їй подзвонила і сказала, що відмовки не приймаються і я чекаю її в себе в неділю.
До зустрічі з сестрою я підготувалася – зварила червоного борщику, вареники з сиром, салатик її улюблений зробила з опеньків, вона їх дуже любить, і стала чекати.
Ми дуже довго сиділи, Марія вперше розповіла мені, як важко було їй на чужині. Коли вона говорила, мені так шкода її стало, що я аж розплакалася. Рідненька моя, вона ж для дітей старалася.
А наприкінці вечора Марія зізналася мені, чому уникала зустрічі зі мною. Виявляється, вона подумала, що я так наполягаю на зустрічі, бо хочу позичити у неї грошей. Адже всі знайомі думають, що якщо вона приїхала з заробітків, значить у неї можна зайняти гроші.
Марія каже, що їй дуже соромно за те, що вона і про мене так подумала, вона ж навіть каву не прихопила, коли йшла до мене. Але я її заспокоїла, сказала, що у нас з чоловіком все є. Єдине, чого я хочу, щоб ми зустрічалися частіше і жили в мирі як годиться рідним людям, бо час зараз дуже непевний, головне – берегти один одного.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
