fbpx
Життєві історії
Місяць тому не стало батька мого чоловіка. Микола ходив сумним, я його не чіпала, а на днях кажу, мовляв біжи документи оформляй на спадок. Чоловік так подивився недобре на мене, як можна в мачухи квартиру забрати. Але ж в нього і мама є

Я людина не дріб’язкова і ніколи не рахувала себе якоюсь недоброю, але вважаю, що коли важкі такі часи, то в першу чергу потрібно дбати про свою сім’ю, адже саме від тебе залежить життя та добробут найрідніших людей.

Справа в тому, що рідний батько залишив мого чоловіка Миколу з мамою, ще коли той був зовсім маленький, свекор просто зустрів іншу і спокійно собі до неї пішов.

Гроші, правду кажучи, він старанно і вчасно платив щомісяця, але спілкуватися ні з колишньою дружиною, ні зі своїм рідним сином особливого бажання не мав.

У батька мого чоловіка Миколи в новій сім’ї вже були і син, і донька, він жив для них.

Коли Микола виріс, став сам розпитувати у мами про тата вже набагато більше.

Згодом Микола за своєю ініціативою сам знайшов його і став з ним спілкуватися.

Свого часу Микола навіть запросив батька на наше весілля, той прийшов до нас зі своєю дружиною, видно неохоче.

А моя свекруха весь день була сумною, видно, що їй непросто далося це свято, адже вона кохала колись його, а він її залишив заради іншої.

Я дуже добре, як жінка, її розумію. Адже це дуже непросто пережити. Не знаю, як би я була на її місці, чи змогла спокійно після того спілкуватися з колишнім. Напевно – ні.

Мама Миколи швидко постаріла після того, вона так важко працювала багато років, щоб у них з сином все було, не гірше ніж в інших людей.

Загалом з ініціативи Миколи вони спілкувалися з батьком, хоча це було рідко, але зв’язок вони підтримували гарно.

А місяць тому батька не стало, для Миколи це й досі неприємно. Мені важко пояснити це, але в чоловіка до нього було особливе ставлення, не дивлячись на те, що він колись його залишив з матір’ю.

Микола останнім часом ходить сумним, менше став спілкуватися навіть зі мною. Я бачу, що йому ця втрата дається важко.

Я трохи чекала, а вчора завела розмову про спадок.

Справа в тому, що рідний батько мого чоловіка був зовсім не бідною людиною, у нього і нерухомість є, і автомобіль.

Я сказала Миколі, щоб він теж вступав у спадок, адже він його рідна дитина, як і інші.

Микола здивувався, почувши від мене подібне прохання, він сказав, що ні на що претендувати не буде.

Мій чоловік вважає, що батько зі своєю дружиною все разом заробляли, копійки вдвох складали, йому не зручно тепер щось брати у них.

Я пояснюю чоловікові, що йому про свою сім’ю потрібно дбати: у нас кредит є чималий, часи зараз важкі, його рідна мама недобре себе почуває, її б в санаторій відвести, підлікувати, допомогти трохи чимось.

А Микола відмовляється від спадку і все. Ну як з ним говорити? Невже так можна чинити?

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page