В той день я дуже повільно йшла додому.
Мені так не хотілося повертатися туди знову.
Адже в нас відбулися деякі зміни, через які наразі я ходжу по вулиці до самого вечора, мені так краще, просто краще побути на самоті.
А вся річ у тім, що до нас приїхав погостювати батько мого чоловіка, мій свекор.
Ми прийняли батька Андрія з великою радістю у себе вдома, побуде декілька днів у нас і поїде додому.
Але вже тиждень минув, а Петро Олександрович їхати додому і не збирається.
Я вже тихо не раз кажу чоловікові, скільки ще його тато житиме у нас, я розумію, що погостював трохи, але й пора повертатися додому.
Виявляється, вся справа в тому, що до моїх свекрів переїхала жити їх дочка з чоловіком.
А батько Андрія зі своїм зятем посперечалися.
Свекор у нас людина з досить таки непростим характером, щоб не сказати складним, от і не змогли разом жити під одним дахом.
Мамі чоловіка Ользі Миколаївні було непросто.
Отже мій свекор, не довго думаючи, приїхав до нас і живе собі, мовляв, там йому не раді.
А я місця собі не знаходжу.
У нас двокімнатна квартира, між іншим моя власна, мама з татом подарували мені перед весіллям.
Маємо двох синів, два і чотири роки.
Зараз вони ходять в дитячий садок.
Тіснимося вчотирьох в одній кімнаті з дітьми та чоловіком. В другій, дитячій кімнаті, спокійно собі розташувався свекор і не думає з’їжджати від нас.
Звісно, батькові Андрія у нас дуже добре, телевізор постійно біля нього, кухня поруч.
Щохвилини ходить туди та назад, човгає ногами.
А ми усі разом ледь поміщаємося в одній кімнаті. Я не висипалася зовсім.
Про чоловіка і говорити нічого, а він і на роботу ходить.
Прошу його, щоб поговорив зі своїм батьком.
Але Андрій запитує, як ти собі уявляєш?
Скаже, просять батька піти.
Але мені байдуже вже, щиро кажучи, що скаже його батько нам, нам усім незручно.
Минув ще один тиждень.
Я почала помічати, що Петро Олександрович почав виходити з квартири, і надовго.
В такі моменти я насолоджувалася, що у квартирі одна.
Швиденько прибирала, варила їсти, так спокійно коли в квартирі одна, адже він постійно мені зауваження робить, наче я в нього в гостях, а не він у мене.
Коли приходив свекор, йшла собі на вулицю, десь в парку погуляти. Згодом я почала звикати до такого життя.
Але нам з чоловіком непросто в одній кімнаті з дітьми, але то ж є тато, не скажеш, щоб повертався додому, а сам не здогадується їхати додому.
Я так втомилася. Батько чоловіка постійно бурчить, все йому не так, їсти я не вмію готувати, супи мої пісні і не досолені зовсім, а він любить м’яса побільше, оселедця і олів’є, тому я маю частіше йому щось готувати, бо він вже немолодий, йому важко, думав, що ми будемо доглядати його на схилі літ.
Одного разу я зателефонувала свекрусі, запитала як життя і таке інше.
Вона з першого слова просила в мене вибачення, що її чоловік надовго затримався у нас.
Таку відповідь почути я не сподівалася, але мати Андрія говорила, щоб почекали ще трішки. Вона знайшла квартиру для дочки.
Житимуть поки що на орендованій квартирі, потім щось придумають, говорила.
Чоловіка свого забере відразу, як тільки діти виберуться в своє житло, щоб не було між ними непорозуміння.
Вона розуміє як несолодко мені приходиться.
Син телефонував їй, розповідав про те, як ми зараз живемо.
Дочка її, моя зовиця, не в захваті, що прийдеться жити на орендованій квартирі, але потрібно робити так, щоб нікого не образити. Тому мамине рішення прийняла спокійно.
– Почекай ще трішки, дитинко, скоро все влаштується, – спокійно з розумінням говорила мені свекруха.
І дійсно вже наступного тижня мати Андрія сама приїхала до нас.
Я зустрічала її з такою радістю, що моя мама позаздрила б їй.
Про що говорили вони з чоловіком за закритими дверима, мені невідомо.
Але коли вони вдвох вийшли, повідомили що наступного дня їдуть додому, обоє радісні і усміхнені були.
Коли я проводжала їх на вокзалі, ми з мамою чоловіка ми так тепло прощалися, немов найрідніші люди.
За цей час вона справді стала для мене рідною.
Розумна і дуже мудра жінка зуміла виправити ситуацію.
Я хочу бути схожою на неї, і навчитися мудрості, яка є в цієї дивовижної та доброї людини.
Я вважаю, що добра свекруха то справжнє щастя для жінки, так саме, як і добрий чоловік.
Хіба не так?
Фото ілюстративне.