Я можу з впевненістю сказати, що мій чоловік усього досягнув лише через мене. Ми одружилися 10 років тому. Я вирішила, що піду з роботи і буду допомагати йому, ростити наших дітей, створювати затишок в домі. Я нічим не турбувала чоловіка, усі проблеми завжди вирішувала сама. Він, в свою чергу, багато працював, добре заробляв і просувався по кар’єрних сходах.
Дуже швидко наші справи пішли вгору. У нас є власний будинок, два автомобіля, дім – повна чаша. Чоловік звик, що зранку я проводжаю його на роботу смачним сніданком і зустрічаю ситною вечерею. Я справді намагалася бути ідеальною дружиною, бо вважала свого чоловіка ідеальним батьком і чоловіком.
У нас росте двоє синів. Діти в захваті від свого тата. Чоловік, правда, рідко буває вдома, бо займає серйозну посаду, практично директор компанії, в його підпорядкуванні величезна кількість людей.
Свого чоловіка я люблю, але останнім часом мене дуже непокоїть одна особливість його поведінки. Чоловік часто їздить у відрядження, це реальні відрядження, дійсно пов’язані з роботою. В основному це – країни Європи.
І ось мене непокоїть той факт, що одна його колега жінка (заміжня), набагато нижча за нього за посадою, але, тим не менш, працюючи з ним, стала часто просити привезти із закордонної поїздки для неї, припустимо вітаміни або крем для обличчя такої то фірми.
Чоловік мені про це не розповідав. Я сама випадково це виявила. Місяць тому він приїхав з чергового відрядження з Німеччини. Повернувся зранку і відразу пішов на роботу. Я почала розбирати його валізу і побачила, що в кишеньці сумки знаходиться дорогий крем для обличчя, але для сухої шкіри. Я спочатку подумала, що чоловік випадково переплутав, адже у мене жирна шкіра, і він про це знає.
Але історія з кремом якось забулася. Два тижні тому після поїздки в Францію я знайшла парфуми, але зовсім не ті, які я люблю. Я вирішила нічого не говорити, а прослідкувати за чоловіком. Залишила парфуми в валізі. Зранку я побачила їх в сумочці, яку чоловік збирався брати з собою на роботу.
Ввечері я зробила чоловікові серйозні розборки. Він спочатку пробував викручуватися, але потім розповів історію про колегу, яка просить привезти ту чи іншу річ з-за кордону, а він просто не може відмовити.
Мені власне здається, що така поведінка неприпустима? Ну, я розумію, попросити щось необхідне для лікування, в особливий момент життя, але не косметичну продукцію. Та чи буде чужа людина просити про таке? От що мені після цього думати?
Я не розумію, ми з чоловіком одружені багато років, але така поведінка начальника в рамках спілкування з колегами якось псує дуже імідж, між іншим, давно одруженого чоловіка. Мимоволі закрадається думка – а може у них роман, а я нічого не бачу і свято вірю своєму чоловікові.
Фото ілюстративне – freepik.
