Мій син з невісткою просять мене, щоб я в свій будинок впустила пожити їхню дочку з чоловіком.
Внучка вийшла заміж, і є проблеми з житлом, а у мене пустує доволі великий будинок, який я сама собі збудувала за заробітчанські гроші.
Я ще досі на заробітках в Римі, планую бути там стільки, скільки здоров’я дозволить, мені уже 65 років, думаю, що ще років 5 побуду, а далі буде видно.
У мене є єдиний син, якому 45 років. Він з дружиною і дітьми живуть окремо, і завжди жили.
Син як одружився, зразу пішов жити до дружини. Там всі ці роки і господарює, у мене нічого не просить.
Я теж у них нічого не прошу, хоча б могла. От, наприклад, моя рідна сестра, молодша за мене на 2 роки, а вже тривалий час сидить на шиї у свого сина, він її повністю забезпечує.
А я прийняла іншу позицію – і сама нічого не прошу, і їм нічого не даю, кожен сам за себе.
Я собі працюю в Італії, заробляла завжди непогано, але і любила витрачати на себе.
Майже відразу я для себе вирішила, що мені свобода і здоров’я важливіші ніж гроші, тому я не йшла доглядати за літніми італійцями, бо це ж зовсім не лишається часу на особисте життя.
Баданткою я працювала лише рік, коли приїхала і була готова братися за будь-яку роботу, бо треба було віддати борги.
А потім я пішла на прибирання – грошей стала заробляти менше, зате вільного часу з’явилося більше.
Коли я була баданте, я жила в квартирі літньої італійки, за якою я доглядала. За житло мені платити не треба було, як і не треба було купувати їжу, тому що я їла разом з своєю синьйорою.
Тоді я заробляла тисячу євро в місяць, і за рік роботи я відклала кругленьку суму.
Та через рік я зрозуміла, що дуже втомилася від такого життя. Мені було всього 46 років, я хотіла виходити в люди, а вихідний у мене був лише в неділю, і по четвергах мене відпускали на дві години, і такий графік мені дуже не подобався.
Тому я вирішила зняти собі квартиру і піти на прибирання. Заробляла я майже ті самі гроші, але тепер я значно більше витрачала, бо треба було і за житло заплатити, і їжу самій купувати.
І собі я нічого не шкодувала купити, я легко, без зайвих докорів сумління, витрачала гроші на одяг, парфуми і косметику.
Просто мені хотілося так жити, і я собі не жаліла, бо життя у нас одне.
Тоді я з співчуттям дивилася на своїх знайомих заробітчанок, які весь тиждень працювали баданте, виходили лише по неділях, а всі зароблені гроші відправляли в Україну дітям.
Треба сказати, що серед них я виглядала білою вороною. Всі вони дивилися на мене скоса – не розуміли, навіщо я приїхала на заробітки, якщо нічого не відкладаю і дітям не допомагаю.
Я допомагала, час від часу присилала їм каву, макарони, ще якісь італійські смаколики, а коли пішли внуки, то їм я передавала іграшки, одяг, солодощі.
В принципі, мій син у мене ніколи нічого не просив, вони з невісткою працювали, самі на себе заробляли.
За цей час я перебудувала свій будинок в Україні до невпізнання, поробила там гарні ремонти. Будинок я готувала для себе, щоб було куди повернутися на пенсії, а зараз він просто стоїть зачинений.
У сина з невісткою є троє дітей, три донечки. І ось старша внучка вийшла заміж.
Весілля не було, молодята просто розписалися. Я якраз в цей час приїхала у відпустку, подарувала нареченим 500 євро в якості весільного подарунку.
Але син з невісткою вирішили, що цього замало, вони хочуть, щоб я пустила онуку з чоловіком жити у свій будинок, бо у них стало тісно, а мій дім просто так стоїть.
Вони запевнили мене що це лише на певний час.
Але знаю я це “недовго”. Я не хочу ні з ким жити, навіть з рідними дітьми чи онуками.
Пропозиція мені не сподобалася, але я пообіцяла що подумаю.
Невістка не стрималася, і сказала мені те, що багато років вже напевно збиралася сказати, мовляв, я синові нічого не дала, то могла б на внуків розщедритися.
«Інші заробітчанки квартири і дітям, і внукам купили. А від Вас ми ніколи зайвого євро не бачили», – дорікнула вона мені.
Ця ситуація мене дуже образила і засмутила, бо чого б це невістці рахувати мої гроші? Хоче заробляти – нехай їде сама.
Ну хіба я не права?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
