Кожного місяця мій єдиний син Василь отримує зарплату і ввечері він йде до мене, Василь мені дає 3 тисячі гривень.
Я дуже пишаюся своїм сином, адже виростила його одна, завжди старалася для нього, як би важко мені не було. Чоловік, його батько, покинув мене, ще коли Василько був зовсім маленьким.
Мені тоді було дуже важко одній, то був непростий період в моєму житті, бо зовсім ніхто не допомагав, єдине, що я раділа тому, що маю власну, хоча зовсім маленьку квартиру, але мені хоч платити за дах над головою нікому не потрібно орендну плату.
Трішки легше мені, звісно, стало, коли Василько пішов в садочок, а я вийшла на роботу і стала заробляти гроші сама.
Пам’ятаю якраз тоді я вперше купила собі нове зимове пальто, раділа, як дитина мала такій довгоочікуваній обновці.
А що вже казати скільки я вклала сил та грошей, поки вивчила сина, хотіла, щоб у нього було все найкраще. Люди всі це бачили, я правду щиру кажу.
Тому коли син вивчився, знайшов собі роботу і став заробляти непогані гроші, я йому відразу сказала, що як тільки я вийду на пенсію, то він має мені допомагати, щоб я не економила на продуктах, а раз у рік могла і в санаторій з’їздити. Я свого сина ще з дитинства налаштовувала, що через нього я багато в чому собі відмовляла, тому, коли він виросте, має забезпечувати матір, так як я дбала про нього.
Деякі родичі засуджували мене, мовляв, не можна так налаштовувати дитину, але я маю свою думку: я синові віддала найкращі роки свого життя, щоб він забезпечив мені гарну старість.
Василь лише посміхався у відповідь, заспокоїв мене і сказав, що ніколи мене не залишить, буде дбати постійно про мене, я для нього найдорожча людина на світі.
Тепер у нього двоє діток, дружина в декреті сидить, а я вже на пенсії.
Але щомісяця зараз Василь несе мені 3 тисячі гривень. Єдине, він просить, щоб я ніколи про це не говорила його дружині. Моя невістка не знає про те, що її чоловік щомісяця віддає мені частину своєї зарплати, ми обоє добре знаємо, що вона буде проти цього, їй не сподобається це.
Тільки моя краща подруга Валентина знає про це. Якось вона мене запитала, чи я знаю, скільки заробляє мій син, чи їм самим на життя вистачає, чи добре забезпечує він свою сім’ю, що мені гроші віддає?
Я відповіла Валентині, що зарплата мого сина мене не цікавить, він в столиці працює, значить заробляє добре. А я теж маю про себе дбати, хоч на старості років, маю бути здоровою і забезпеченою людиною теж, адже сама собі в усьому відмовляла в молоді роки заради сина. Якщо я буду здорова, то й синові буде легше і не потрібно буде мене доглядати на старості років.
У мене лише один син, і якщо мені буде недобре, то доглядатиме за мною він один, а я не хочу бути проблемою для нього на старості років, не хочу, щоб невістка докоряла мене, що я її хліб їм. Тому сама й дбаю про себе. Я вважаю, що якщо у мене все буде добре, то я менше клопотів принесу своєму синові на старості.
Хіба я не права? Невже діти не мають допомагати своїм батькам?
Фото ілюстративне.