З самого першого дня, як тільки я познайомилася зі своєю невісткою, я зрозуміла: все одно вона з моїм сином розлучиться, хоч би дітей не було лише. Жили вони у мене. Син відкрив свій бізнес, взяв кредит і за 6 років придбав квартиру, правда, однокімнатну, але все ж.
Довго у молодих не було дітей, але мене це тішило. Невістка занадто жадібна до грошей: купи-купи-купи. Причому все їй, навіть мені на подарунки скупилася, син зі своєї заначки мені квіти купував. Але ось на п’ятому році сімейного життя невістка сказала, що чекає дитину, і тепер світ повинен був крутитися навколо неї: у неї запити, як у пані при надії, вона хоче все і відразу. “Хочу полуницю вночі, хочу персиків свіжих, хочу на море і взагалі – не знаю, що хочу!” І це не дивлячись на те, що потрібно було платити кредит ще. Я з сумом уявляла, що ж буде, коли народиться дитина.
Народилася внучка, і невістка дійсно – взагалі стала якоюсь недоброю. Мало того, що й раніше вона була дуже примхливою, так тепер додалася ще й якась невдячність. Вона не соромилася навіть мене, якщо я приходила до онуки, а молоді сперечалися між собою, вона ніколи не зупинялася: все їй не так – і грошей мало, і квартира тісна, і взагалі – вона не таке життя собі уявляла. Я їй раз сказала: не подобається – їдь до своїх батьків! Та мені: «Ну ні, це моя з дитиною квартира!» Коли внучці тільки виповнилося три роки, син розлучився зі своєю дружиною. Квартира дісталася їй, і навіть я не була проти: відкупилися, та й внучці треба десь жити.
Син переїхав до мене, справно платить аліменти на внучку. Але невістка не заспокоїлася! Просить у сина 10 тисяч на няню щомісяця: мовляв, теж хоче йти працювати, а в садок не віддасть дитину – навіть в приватний. Мовляв, діти хворіють там часто, іноді і без нагляду залишають, вона не хоче такого. Ось, вона, мовляв, знайшла ідеальний варіант: няня від фірми, з педагогічною освітою і відмінними рекомендаціями, а не просто якась тітка з вулиці. Тільки, ось, за няню платити повинен тато, а її заробіток бухгалтера вона витрачатиме на себе! Це що – нормально?
Я кажу: «Навіщо ти у сина постійно лише гроші просиш? Квартиру він вам залишив, аліменти платить, а якщо вже ти так не хочеш садків, то давай я буду з онукою сидіти, все одно ж на пенсії! А ось заплатиш ти мені хоча б чисто символічну суму в 3 тисячі гривень за послуги? У мене, хоч і не педагогічна, але медична освіта, що теж дуже важливо, а я сина виростила, значить і педагогічний досвід є!» Та колишня невістка почала говорити, що ми – родина, яка шкодує грошей на рідну дитину. Так мені й не потрібні цих 3 тисячі, із задоволенням сиділа б з онукою, просто вирішила перевірити її на порядність. Але від моїх послуг вона відмовляється – мовляв, не те виховання буде в її дитини зі старою жінкою.
Найгірше, що невістка сказала мені і синові – мовляв, не будете давати щомісяця 10 тисяч на няню, шкодувати будете для дитини, то краще тоді вам з нею не бачитися зовсім.
Ось як правильно нам вчинити? Тільки через малятка терпимо її характер, але 10 тисяч на няню – це вже перебір. Та й взагалі, я вважаю, що діти повинні рости в соціумі. Ось за приватний садок – це було б ще нормально заплатити, а за няню – ні, це марна трата таких грошей.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – astrobl.
