Так сталося, що декілька років тому розлучився єдиний мій син. У шлюбі у них з Світланою народилася донечка.
Жили Андрій з дружиною якийсь час дуже добре, але згодом розлучилися, адже сім’я не сприйняла матеріальних проблем та життєвих негараздів, на жаль. Після розлучення моя онучка залишилася жити зі своєю мамою, моєю невісткою.
Світлана незабаром вдало, як кажуть, вийшла заміж, і все у неї в житті налагодилося, все складалося якнайкраще. При чому це все сталося дуже швидко якось, навіть багато часу й не минуло після їх розлучення з сином.
Андрій це дуже довго не міг пробачити колишній дружині такого раптового другого шлюбу, адже зовсім не очікував такого від Світлани. Я розумію, що він її щиро кохав, але таких людей іноді краще просто відпустити, щоб налагодити власне життя і забути про своє минуле, яке вже не можливо повернути. Я вважаю, що лише так людина може бути щасливою.
Маленьку свою донечку Андрій спочатку відвідував дуже часто, адже любив свою дитину.
Коли син розлучився, моїй онучці моєму було майже 3 рочки. Коли колишня дружина мого Андрія вийшла заміж вдруге, її матеріальне становище значно покращилася після того і дуже стрімко, у неї все змінилося на краще. Це не могло не позначитися і на дитині.
У моєї маленької онучки стали з’являтися дуже дорогі іграшки, на які у мого сина Андрія поки немає грошей. Як наслідок, дівчинка і у свого рідного батька стала просити постійно гроші, різні подарунки, адже вона гарно ще не розуміє, що не всі можуть собі дозволити такі великі витратити, як її багатий вітчим.
Андрій досить таки довгий час намагався підлаштовуватися під свою дитину, але з часом зрозумів, що за її вітчимом йому все одно не встигнути, він його не наздожене, бо немає таких великих можливостей та статків, тому вирішив перестати змагатися з ним. Через це він став все рідше і рідше приходити до своєї донечки, а потім і зовсім перестав відвідувати свою дитину.
Я завжди намагалася зберегти відносини зі своєю невісткою. Ніколи не вважала її колишньою. Світлана, щиро кажучи, дуже хороша людина, просто діти рано одружилися і народили дитинку. Вони самі ще були як діти, та ще й не сформований побут зіпсував їх сімейні відносини, вони з цим не справилися. Ось і вийшло, що вона не справилася з цим, адже на руках ще й маленька донечка. Ми зі сватами намагалися допомагати своїм дітям, але цього було недостатньо. на жаль, так буває, таке життя.
Я домовилася з Світланою, що ми будемо раз в два тижні забирати онучку до себе на вихідні з Андрієм. Так і ми зможемо з нею частіше бачитися, і Андрієві буде простіше, я їм допомагатиму в усьому. Але мій хід конем не дуже спрацював.
Реакція Андрія мене трохи здивувала і, одночасно, засмутила трохи. Він зовсім не хоче бачитися з донькою, каже, що не може відповідати їх рівню життя своїми подарунками, тому і немає сенсу зайвий раз засмучувати дитину своїми відмовами купити йому те, що він хоче.
Андрій також перестав платити і аліменти на свою донечку, вирішивши, що це виглядає дуже смішно, бо платити багато він не може, а ті гроші, які він щомісяця надсилає, які платить мізерні для їх родини. Вони офіційно їх не оформляли, колишня дружина зовсім нічого не просить у нього. Але я категорично наполягаю на тому, що не можна ось так повністю відходити в бік, відмежовуватися від своєї єдиної рідної дитини. Адже дитина все одно повинна знати і спілкуватися зі своїм батьком, вони ж найрідніші у світі люди.
Донечка підросте і має знати, що тато допомагав їй чим міг.
Але Андрій мене не слухається зовсім. А у мене смуток на душі, коли внучка запитує, чому тато до неї перестав приходити, видно, що вона сумує за ним. Що я повинна відповідати його власній дитині в такому випадку. Дружина стала колишньою, але дитина – це ж назавжди.
Як виправити все це, щоб зберегти та налагодити відносини мого сина Андрія з його власною донечкою? Адже зараз вона ще маленька, запитує про батька, він потрібен їй, а якщо мій Андрій відвернеться від дитини зараз, то згодом його рідна донечка відвернеться від нього. А у Андрія крім мене і його дитини більше рідних людей немає, а я ж не вічна.
Фото ілюстративне.
