Уже рік минув з часу їх розлучення, і ми з Мариною начебто нормально спілкувалися. Я дзвонила їй час від часу, дізнавалася, як діти. А тут вона якось раптово перестала відповідати на мої телефонні дзвінки. На вулиці випадково з нею зустрілися, вона з дітьми була. Я – до неї, а вона дівчат за руки схопила і в іншу сторону, від мене! У сина питаю – що з Мариною? Він тільки плечима знизав…
Марина – моя колишня невістка і мати двох моїх онучок-двійнят. Чотири роки тому, після довгих спроб нарешті на світ з’явилися дві прекрасні дівчинки. А ще через кілька років Марина і Дмитро розлучилися по цілком банальній причині – Дмитро «покохав іншу жінку».
Розлучення Марина пережила досить важко, але достойно, зі мною, як зі свекрухою, продовжувала спілкуватися, дозволяла бачитися з дітьми, надсилала фотографії. А якийсь час назад раптом як відрізало, заблокувала мене всюди, повертається спиною і навіть «привіт» сказати не хоче.
Після цього випадку на вулиці я вже навіть її матері, своїй колишній свасі, подзвонила! Кажу, зрозуміти не можу, що відбувається з Мариною, може, образилася, на що?
А вона мені так обурливо і каже: «Звичайно, образилася! Ви хіба не знаєте, що ваш син квартиру ділити зібрався! Марині з дітьми половину однокімнатної квартири пропонує».
Цього я і справді не знала. Незабаром після весілля, майже дванадцять років тому, Марина і Дмитро взяли в кредит невелику однокімнатну квартиру, в якій і жили всі роки шлюбу. Кредит виплатили досить швидко, планували народжувати дитину і розширюватися, але тут з’ясувалося, що у них двійня. Так вони і залишилися в цій квартирі, народилися діти, а потім і грянуло розлучення.
Дмитро покидав в валізу білизну і відправився в нове життя з коханою жінкою, а Марина з двома дочками залишилася в їх спільній квартирі, де, власне, і живе досі. З моменту розлучення пройшов рік, і тепер ось колишній чоловік повідомив Марині, що має намір ділити майно. Ну а що, йому теж треба якось жити далі.
В цій квартирі набагато більше його, ніж її! Дмитро працював, гроші заробляв. А Марина і працювала не так багато, і отримувала набагато менше завжди, навіть коли працювала. Якщо невістка хоче жити в ній далі, нехай платить Дмитру його половину. Або нехай продають житло, ділять гроші, і далі вже хто як хоче. Це справедливо!
Але моя сваха, мати Марини, з тим, що розділ квартири порівну – справедливий, не згодна. Марина не винна, що розвалилася сім’я. Вона ростила дітей, а її чоловік в цей час дивився на сторону. І мало того, що він вийшов сухим з води, у нього нова сім’я і, на відміну від колишньої дружини, ні клопоту, ні турбот, крім невеликих аліментів – так він ще і матеріальні проблеми створює колишній дружині і дітям!
Ну з якого такого джерела доходів Марина буде виплачувати йому вартість половини квартири? Працювати піде, маючи двох трирічних дітей?
Я свасі кажу: «Ну а чому він повинен піти в нікуди з валізою? Я його, звичайно, теж не виправдовую, але! Він кілька років працював, платив кредит, повинен хоч щось за це отримати».
Загалом, вже й не знаю, як бути. Мені і невістку з онуками шкода, але і проти рідного сина теж піти не можу.
Фото ілюстративне – rebenok.
