fbpx

Мій син одружився з жінкою, яка на 10 років старша від нього. Я до них на весілля не пішла, живуть вони зараз окремо, тому ми майже не спілкуємося

Моєму Ігорю 27 років, а невістці 37, і я думаю, а потім? У 40 років він ще буде зовсім нічого, а його дружині вже буде 50. Вони мене коли на весілля покликали, я їм відразу сказала, що не прийду і Наталю як невістку не прийму.

– Ну твоя яка справа? Нехай невістка твоя і думає про це, залишить її через 10 років син, знайде собі молоду, – розраджує мене моя найближча подруга.

Мені 50 років, між мною та обраницею сина всього 13 років різниці. Ігор у нас єдиний син. Його батько залишив сім’ю давним-давно, хлопчику ще 5 років не було. З того часу Ігор — єдина втіха і моя, і бабусі, і моєї сестри, в якої немає своїх дітей.

Ігор закінчив престижний університет, працює в солідній фірмі, квартира у нього своя, машину недавно нову купив і тепер все дістанеться цій.

Ради справедливості треба відзначити, що виглядає невістка максимум на 30, має власне житло, тому не все так погано. Але Наталя розлучена, від першого шлюбу у неї є восьмирічна донька.

Жити вони прийшли до Ігоря, її квартиру здали. У гості до сина не прийти – бо там вона. Не можу я ось так їм все пробачити, що вони без мого благословення одружилися.

Моя подруга вважає, що нічого не змінилося, і я маю дати їм спокій – відчепись, каже, це його особисте життя. Зараз багато хто так живе, різницею у віці вже нікого не здивуєш.

А через три місяці після весілля син мені зателефонував сам і повідомив радісну новину – вони дитину чекають. Я і зраділа, і засмутилася. З одної сторони радість – онук буде, а з іншої – Ігор відповідальний, тепер він цю Наталю нізащо не залишить. І що, тепер мені її донечкою називати?

І сестра моя мене здивувала – стала на їхню сторону. Теж радить мені від них відчепитися і радіти, що у сина все добре. Але що б мені вони всі не казали, я для себе вирішила – сина прийматиму, онука чи онучку теж, куди ж подінешся. А її не прийму. Окрутила, хомут одягла.

– Ну й сиди тоді, – каже мені сестра, – навряд чи Ігор тобі онука на оглядини возитиме, якщо ти його дружину не приймаєш. Скільки вони проживуть – їхня справа. А ти не втручайся в їхнє сімейне життя, тобі ж гірше буде.

Ось така ситуація. Не знаю, що робити, переступити через себе в цій ситуації мені дуже важко.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page