Моєму Ігорю 27 років, а невістці 37, і я думаю, а потім? У 40 років він ще буде зовсім нічого, а його дружині вже буде 50. Вони мене коли на весілля покликали, я їм відразу сказала, що не прийду і Наталю як невістку не прийму.
– Ну твоя яка справа? Нехай невістка твоя і думає про це, залишить її через 10 років син, знайде собі молоду, – розраджує мене моя найближча подруга.
Мені 50 років, між мною та обраницею сина всього 13 років різниці. Ігор у нас єдиний син. Його батько залишив сім’ю давним-давно, хлопчику ще 5 років не було. З того часу Ігор — єдина втіха і моя, і бабусі, і моєї сестри, в якої немає своїх дітей.
Ігор закінчив престижний університет, працює в солідній фірмі, квартира у нього своя, машину недавно нову купив і тепер все дістанеться цій.
Ради справедливості треба відзначити, що виглядає невістка максимум на 30, має власне житло, тому не все так погано. Але Наталя розлучена, від першого шлюбу у неї є восьмирічна донька.
Жити вони прийшли до Ігоря, її квартиру здали. У гості до сина не прийти – бо там вона. Не можу я ось так їм все пробачити, що вони без мого благословення одружилися.
Моя подруга вважає, що нічого не змінилося, і я маю дати їм спокій – відчепись, каже, це його особисте життя. Зараз багато хто так живе, різницею у віці вже нікого не здивуєш.
А через три місяці після весілля син мені зателефонував сам і повідомив радісну новину – вони дитину чекають. Я і зраділа, і засмутилася. З одної сторони радість – онук буде, а з іншої – Ігор відповідальний, тепер він цю Наталю нізащо не залишить. І що, тепер мені її донечкою називати?
І сестра моя мене здивувала – стала на їхню сторону. Теж радить мені від них відчепитися і радіти, що у сина все добре. Але що б мені вони всі не казали, я для себе вирішила – сина прийматиму, онука чи онучку теж, куди ж подінешся. А її не прийму. Окрутила, хомут одягла.
– Ну й сиди тоді, – каже мені сестра, – навряд чи Ігор тобі онука на оглядини возитиме, якщо ти його дружину не приймаєш. Скільки вони проживуть – їхня справа. А ти не втручайся в їхнє сімейне життя, тобі ж гірше буде.
Ось така ситуація. Не знаю, що робити, переступити через себе в цій ситуації мені дуже важко.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Популярні статті
- В неділю ми були у свекрів, непогано посиділи. Мені навіть на мить здалося, що свекруха і справді змінилася. Ми подякували, і пішли додому. Але вже біля машини я зрозуміла, що забула у них телефон, тому чоловік залишився, а я повернулася. Мені довелося почути розмову свекрухи з свекром, і я знову почула про себе багато неприємних речей. Першою моєю реакцією було щось їй відповісти, але потім я передумала
- В минулому році у мене був ювілей, 60 років. Прийшла мене привітати донька з зятем, принесли гарний подарунок – вишивану сорочку, яку я давно хотіла. А потім донька сказала, що нам поговорити треба. Я не відразу зрозуміла, про що буде йти мова, але донька пояснила, що хоче, щоб ми жили всі разом, тобто, щоб я переїжджала до них. Я погодилася, але дуже швидко про це пошкодувала
- Моя мама дуже любить моїх дітей, і гроші їм дає часто і солодощі купує. А от дітей мого брата, сина свого, недолюблює. На великі свята ми з сім’єю їздимо до батьків, я кажу мамі, що так не гарно, що треба їй і тим онукам допомагати. Та вона так не любить невістку, що навіть дивитися не хоче на дітей
- Про свою сестру я згадала, аж коли вийшла на пенсію. У мене ні чоловіка. ні дітей немає, правда є гроші і трохи майна. Лише зараз відчула, що залишилася сама на старості років, але я вважаю, що мене племінники мої повинні доглядати, діти моєї рідної сестри Ганни
- 3 роки тому я вийшла заміж. Ми з чоловіком живемо окремо. Тато з мачухою допомагають нам в усьому. Але я не можу забути той день, коли рідна мати прийшла до мене, а я була до неї холодна