fbpx

Мій син одружується, у нас є вільна квартира, я сказала – нехай молоді туди заходять і живуть. Та невістка відразу відмовилася, почала говорити, що район їй не підходить, і ремонт здався би кращий. Дівчина наполягає на тому, щоб йти на знімання, і син вже почав шукати варіанти, а мені прикро, що вони такі невдячні

Мій син одружується і я вирішила йому віддати квартиру, та моїх добрих намірів не оцінили ні майбутні свати, ні майбутня невістка, інакше як невдячність я це назвати не можу.

Ми з чоловіком люди не бідні, не багатії теж, але маємо дві квартири, машину, дачу. У нас двоє дітей: син Денис і дочка Яна. Дочка ще студентка, а от синові 26 років і він вирішив одружитися. Зараз не до весіль, то молодята просто розпишуться.

Перше питання, яке завжди виникає в такому випадку, – де жити. У мене сумнівів немає, у нас є вільна квартира, я сказала – нехай молоді туди заходять і живуть. Та невістка відразу відмовилася, почала говорити, що район їй не підходить, і ремонт здався би кращий. Дівчина наполягає на тому, щоб йти на знімання, і син вже почав шукати варіанти.

Я не розумію, навіщо витрачатися на оренду, яка зараз коштує чимало, якщо є вільна житлоплоща. Та майбутня невістка ні в яку не хоче йти в квартиру, яку я пропоную. А син, замість того, щоб послухати маму, слухає її.

А в суботу до нас приїжджали майбутні свати, щоб обговорити деталі. І в розмові сват оговорився, в чому справа. Він каже: “Ви свахо, не квартиру дітям даруєте, а ключі. Інша справа, якби Ви на дітей її переписали. А зараз там треба вкладатися в ремонт, нові меблі купувати, а для чого нам вкладати гроші не в своє”.

Від такої заявочки я аж присіла. Так, квартира оформлена на мене і нічого змінювати я не планую. Зараз час такий, що нікому не можна вірити. Я на сина квартиру запишу, вони захочуть її продати, наступна вже буде куплена в шлюбі, а якщо невістка захоче розлучення, то вже матиме повне право претендувати на майно.

Не знаю чому, але майбутня невістка мені поки не дуже подобається, тому я не бачу сенсу переписувати вже квартиру на сина. Нехай живуть стільки треба, щось своє підскладають, а потім побачим, будем думати, що робити далі.

В запропоновану мною квартиру син погодився піти лише за умови, якщо я перепишу її на них. Я відмовилася, вони образилися і йдуть на знімання, отака їхня вдячність.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page