Мій син не спілкується зі мною 10 років. Все через бабусину квартиру. А я ж просто допомогла доньці, його сестрі, між іншим.
Жила була сім’я: мама, тато, син і дві дочки. Так вже вийшло, але син все частіше жив у бабусі. За матеріалами
До кінця 11 класу він до неї зовсім перебрався. І під час навчання в інституті жив у бабусі з дідом. І дівчину з ними познайомив.
А мама, ростила дочок. Грошей давала, звичайно, але ж і хлопчикові мама потрібна.
Минув час хлопець одружився, син народився. Живе, працює.
Мама ним пишається, та й невістка хороша попалася, роботяща та пробивна.
Зі свекрухою не сперечається, навіть мамою називає. Загалом живи та радій.
Але прийшла бiда, бабусі з дідом не стало у хлопця один за одним. Так спадок залишили, квартира, гараж, дача, та накопичення.
Здавалося б, ну залишили. Все по закону має бути, спадкоємиця – мати хлопця. Та хлопець прописаний був в тій квартирі. Проте вони з дружиною і дитиною знімають житло.
Мама йому пропозицію зробила. Давай, каже, продамо всю нерухомість, гроші на дві частини розділимо. Тобі і сестрі, а наймолодшій сестрі гроші з ощадного рахунку залишимо. Погодився хлопець, адже по чесному треба ділитися.
Все в мамині руки віддав. А через півроку приходить йому виклик до суду, про слухання справи про виписку з квартири.
Він до мами. Та в сльози, ой, що я зробила. Щоб простіше продати було, я тебе в розшук оголосила, що ти без вісті прoпав. Так простіше продати.
Син трохи від втрати відійшов, запитав про суд. – Так це напевно нові мешканці подали заяву, – каже мама.
-Так вже продали квартиру, чи що?
-Так, ну ми сестрі твоїй квартиру купили в іншому місті, ремонт ось закінчуємо. Там трохи грошей залишиться, ми вам і віддамо.
Минуло ще місяці два, приходить мама до сина, і віддає йому 30 000 гривень. Ось, каже, як обіцяла, залишок тобі віддаю.
Син дивиться на гроші: квартира, гараж і дача – залишилося 30 000?
Ну так, квартира ж дорога, ремонт хороший. Ну ми тобі потім допоможемо, коли ви квартиру будете купувати.
Син образився на маму, так зопалу сказав, що не потрібна йому така допомога.
Мама взяла та й теж образилася. Вже 10 років минуло, а все обpаза тримається. Ніхто, звичайно, хлопцеві не допоміг, сам крутиться.
Та до того ж без прописки живе, адже і прописатися йому поки що нема куди.
А мама хлопця не визнає його, каже, що сина у неї більше немає.
Ось так буває. Спадщина псує відносини між близькими, а може і в головах щось у людей – хто їх розбере!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
