Після трьох років шлюбу я зрозумів, що в мене іншого виходу нема, як тільки їхати за кордон і там за кілька років заробити на власну квартиру. Мій старший брат вже кілька років працює на будові в Польщі і давно мене кликав, але дружина не пускала. Валентина постійно аргументує це тим, що у нас є квартира, а свої молоді роки проводити в самотності без мене вона не хоче.
Треба сказати, що в якісь мірі моя дружина має рацію, їй, як єдиній доньці, батьки віддали свою трикімнатну квартиру в центрі міста, а самі поїхали жити в свій будинок в селі. Мені можна було б позаздрити, адже не кожному роблять такий подарунок. І я б, може, теж тішився цьому, якби тесть і теща не продовжували цю квартиру вважати своєю. Навіть ключі собі залишили, тому приходять до нас тоді, коли їм заманеться.
В четвер дружина пішла на роботу до 8 ранку, а мені потрібно було на 11 годину. І ось я прокинувся, поснідав, готуюся виходити на роботу. Пішов в ванну кімнату. І раптом чую в квартирі чиїсь кроки.
Вискочив я з ванної кімнати, зустрічаю погляд очманілого від такої несподіванки тестя. Німа сцена тривала напевно хвилину. Обоє були ошелешені від несподіваної зустрічі.
Почав тесть: – «Сергію, а я думав ти на роботі».
– «Зміну перенесли. А ви тут що робите?» – запитав я.
– «Та я тут голубці вам приніс, дружина вчора зробила, відвези, каже, дітям».
От що тут скажеш, справа ніби і непогана, але я дуже втомився від їхніх візитів без попередження. До тепер вони приходили тоді, коли ми були вдома, але я і подумати не міг, що поки мене немає, до нас з дружиною приходять гості. Розумію, що дочка їх єдина дитина і вони на все готові заради неї. Але тепер вона живе в іншій сім’ї – моєї і тут треба мати трохи почуття такту і приходити тільки на запрошення.
У квартирі може бути не прибрано, а свій безлад на загальний огляд готовий виставляти не кожен. З іншого боку жити постійно в стані зразкового порядку і кожну хвилину чекати гостей складно психологічно. У своєму будинку хочеться відчувати себе розкуто.
Але ж коли одружився, тесть говорив: «Ця квартира – її придане», тобто після весілля вона як би стала моєю. Ну добре, спільною з дружиною, якщо вже на те пішло. Кажу дружині: «Давай продамо її, я додам грошей і купимо трикімнатну, але в новобудові. Нашу, спільну, щоб почуватися в ній господарем». Дружина відмовляється, каже, що в такому випадку її батьки образяться.
Ось така ситуація склалася, ніби й тестя не виженеш, так як квартира його, і терпіти непрошених гостей у себе вдома теж не хочеться. Мені вже за тридцять, хочеться якоїсь визначеності в житті. Тому я серйозно думаю над тим, щоб їхати на заробітки. Але дружина проти, каже, що в такому випадку вона подасть на розлучення.
От що мені робити? Як правильно вчинити?
Фото ілюстративне – flamp.
