Вийшло так, що з моїм майбутнім чоловіком мене познайомила моя рідна мама. Повернувшись якось додому з відрядження, вона розповіла, що зустріла дуже порядного і серйозного чоловіка. Мати вирішила нас познайомити. Не знаю чому, але в той момент я вирішила довіритися вибору мами. Мені він відразу сподобався. Незважаючи на десятирічну різницю у віці, ми почали зустрічатися.
У чоловіка була велика простора квартира в центрі міста.
Єдине, що мене трохи засмучувало, він жив з мамою. Я погодилася на такі умови, тим більше що постійно була на роботі, а на вихідні ми їздили в село до моїх батьків. Свекруха повністю виконувала всю хатню роботу і мене це влаштовувало. Хоча, в глибині душі, я хотіла жити окремо, але що ж поробиш, не все може бути добре в житті і я змирилася.
У той же час, мені не дуже подобалося, що мій чоловік приділяє досить багато часу, допомагаючи своєму братові та племінниці, які живуть в окремій квартирі на сусідній вулиці. Сергій зі своїм братом виросли без батька. І мій чоловік замінив батька своєму молодшого брата. Це дуже навіть добре, що він такий відповідальний і серйозний у мене чоловік. Але у брата вже своя сім’я, дитина і потрібно бути більш самостійним, адже він теж вже дорослий чоловік.
І дружина брата мого чоловіка дуже недобре відзивається про його маму і мене також.
Ми з чоловіком прожили 10 років. Ми дуже добре ладнаємо, розуміємо одне одного з пів слова. Але, у нас постійно виникають суперечки через його брата. У нас немає дітей. Я перший час дуже любила племінницю чоловіка, допомагала їм, а потім зрозуміла, що мені це набридло. Вони дуже невдячні люди.
Згодом, я перестала взагалі спілкуватися з братом чоловіка і його дружиною. Коли мати мого чоловіка кличе їх в гості, я йду з квартири: гуляю по вулицях або їжу до своїх батьків. Чому я повинна спілкуватися з ними? Допомагати їм? Так зручно свекрусі? Чому я повинна вислуховувати якісь повчання з боку її другої невістки?
З роками я втомилася жити в цій родині. Переїхати до моїх батьків незручно, так як у мене і чоловіка тут робота. Чоловік не хоче, щоб я засмучувалася, але і брата йому свого рідного шкода. На жаль, мені потрібно буде шукати в оренду житло і переїжджати. Буде складно, а чоловікові моєму ще більше клопотів добавиться. Але, а що мені залишається? Які є ще варіанти? Десять років уже разом, ми любимо один одного, і я хочу мати дітей і жити своїм життям, а не його сім’ї. Чи є вихід з цієї ситуації, що склалася в нашій родині?
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.
