Мій рідний брат ще 20 років тому поїхав на заробітки. Подався аж в Америку, а потім йому вдалося забрати і свою дружину, і сина. Перший час їм на чужині було важко, і щоб їм допомогти наша мама вирішила продати дачу і машину.
Тата нашого тоді вже не стало, то ж мама радилася зі мною, чи правильно вона чинить. Я тоді була ще молода, хотіла допомогти братові, то ж погодилася на те, щоб мама все продала і передала брату в Америку кошти.
Олег тоді дуже зрадів, не міг нам надякуватися. Мама тоді передала йому майже тридцять тисяч доларів. Дуже непоганий початок в чужій країні.
А щоб мене не обділити, мама мені пообіцяла, що будинок, в якому ми живемо, дістанеться мені. Я вийшла заміж, і почала жити разом з мамою. Ми з чоловіком добудували ще частину будинку, ремонт зробили, накрили дах черепицею. Грошей на це ми не шкодували, робили ж все для себе, тому і вийшло так все до ладу.
До слова, брат ніколи нам не допомагав, навпаки, постійно скаржився, що їм самим не вистачає. За двадцять років може разів п’ять висилав посилки, в яких здебільшого був ношений одяг. Але ми з чоловіком ніколи не чекали від Олега допомоги, ні то ні, ми самі ще можемо заробити для себе.
В суботу я прибирала і випадково у шухляді натрапила на документи, які мама від мене старанно ховала. Виявляється, мама записала наш будинок на двох своїх дітей – на мене, і на мого брата.
Сказати, що я здивована, це нічого не сказати. І мама, і брат, добре знають, що будинок по праву має належати мені, адже Олег вже отримав свою частку.
Я сподівалася, що у брата вистачить совісті відмовитися від спадщини, але Олег не збирається цього робити. Мама сказала, що це саме він наполіг, щоб спадщина була оформлена на нас обох.
Ошелешена не лише я, але і мій чоловік. Виходить, він 17 років вкладав гроші в чужий будинок. Що тепер робити, не знаю. Впевнена, що брат заради оформлення спадщини навіть з Америки прилетить, бо своє він не звик упускати.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
