З дружиною у мене склалися непогані стосунки, але вона чомусь не дуже любить моїх родичів, тому ніколи не підтримує ті моменти, коли є нагода побути разом. Ми живемо уже 8 років і мені поки не вдалося змінити ситуацію.
Живемо з дружиною і двома дітьми в двокімнатній квартирі. Коли у нас ще була тільки одна дитина, до нас приїхав мій рідний брат з дівчиною. У них намічалося весілля, і вони хотіли походити по магазинах, купити одяг, все-таки ми живемо в столиці. Але моя дружина була дуже незадоволена, що ми, аж на цілих п’ять днів, поступилися їм однією кімнатою, і нам з трирічним сином довелося тіснитися в одній.
Я намагався їй пояснити, що це ж не чужі люди, та й приїхали вони ненадовго, але дружина постійно була без настрою, всім своїм виглядом показуючи, що не дочекається, коли вони поїдуть. І це при тому, що вони приїхали до нас не з порожніми руками, а вечорами після роботи нас чекала уже готова вечеря, яку готувала Люба, тоді ще майбутня дружина мого брата.
Вони вже живуть разом два роки, і весь цей час не раз запрошували нас до себе в гості, Люба намагається потоваришувати з моєю дружиною, але Світлана чомусь вважає, що це не обов’язково. Може, тому вона так себе веде, що у неї немає рідних ні сестри, ні брата, в сім’ї вона одна, але це не означає, що я не повинен спілкуватися зі своїм братом.
Дружина не хоче до них їхати, а якщо я їду сам, то довго ображається, що залишив її вдома одну. Щось пояснювати їй марно, намагався вже, і не один раз. Останнім часом брат уже й не питає, чому я приїхав один, і коли я запрошую його в гості до нас, то каже, що зайняті, може іншим разом. Я знаю, що він все розуміє, просто не хоче мене образити, тому й не говорить відкрито про це.
Мені часто стає соромно перед своїми родичами за поведінку моєї дружини. Я розумію, що через те, що ми не спілкуємося з братом, втрачаємо не лише ми, але і наші діти, які практично не знаються, але ж вони двоюрідні, це дуже близька родина. Але що я можу зробити в цій ситуації, дружина на компроміс не йде.
Фото ілюстративне – intex-press.
