Мій чоловік Петро вже більше пів року живе у Галини, колись моєї найкращої подруги. А я шкодую лише про одне, адже сама в усьому винна, що впустила чужу людину у свою сім’ю.
З Галиною ми дружили багато років, хоча вона старша за мене на 5 років, але ми були, як сестри.
А коли обидві вийшли заміж і народили діток (Галина – донечку, а я – синочка) то стали ще краще дружити сім’ями: разом відпочивали, ходили в розважальні центри з дітьми, їздили на природу.
А потім Галину покинув чоловік, він просто знайшов собі іншу прямо на роботі, довго чекати не став, і вже за місяць зустрічів поза домом, повідомив Галині, що розлучається, будуватиме нову сім’ю, а їх відносини себе давно вичерпали.
Для Галини це було великою несподіванкою, адже вона не працювала зовсім після того, як вийшла заміж. Все вдома робив її чоловік, вона навіть сама ні показників з лічильника не могла взяти, щоб заплатити за комунальні, ні банківською карткою користуватися, в них це все робив батько.
Тоді я ще більше стала опікуватися подругою: постійно запрошувала її до себе, щоб вона не сумувала, часто її дитину забирала, щоб вона могла відпочити, часто просила чоловіка щось полагодити у неї в квартирі, щоб вона не платила зайві гроші майстрам, просила Петра відвезти її кудись, коли була така потреба.
Я дуже шкодувала її і намагалася підтримати в усьому, допомогти чим могла.
А минулого літа ми спланували поїхати на відпочинок на днів 10, я, звичайно, і подругу вирішила підтримати, тому запропонувала поїхати з нами разом. А потім у мене виявилися труднощі на роботі, і потрібно було робити якусь серйозну презентацію, тоді наша фірма переживала не найкращі часи, я не хотіла втратити роботу, тому відмовити не могла. Сказала, щоб Петро з Галиною поїхали, не дивлячись ні на що, все заради дітей, щоб дітки відпочили, покупалися у морі, це піде їм на користь.
Петро з Галиною поїхали а я взялася за роботу, якої у мене було дуже багато, на той час. Рано і ввечері я телефонувала Петрові, він був в гарному настої, говорив, що все добре, а я раділа за діток, та й подруга трохи відпочине і недобрі думки полишать її.
Через 10 днів Петро повернувся додому, але з кожним днем я стала помічати у ньому якісь великі зміни. Петро постійно був якийсь задумливий, наче десь далеко думками, хоча він ось тут, поруч зі мною.
А одного дня, коли я повернулася додому, то побачила якийсь аркуш паперу на столі. Петро щось написав, а я сіла писати. Через пару секунд ледь читала ті рядки, то була якась паралельна реальність для мене. Петро писав, що більше так не хоче, не може мені говорити неправду, писав, що втомився все маскувати і повідомив, що до останнього дня намагався зберегти нашу сім’ю, але на відпочинку зрозумів, що Галина – саме та жінка, з якою він хоче прожити решту свого життя. А найголовніше, Петро написав мені, що я ні в чому не винна і була для нього дуже доброю дружиною. Просив вибачити і зрозуміти. Таке життя, багато сімей розлучаються.
Я ніколи не очікувала такого повороту долі, ще довго не могла повірити в це. Найбільше засмутило те, що він ось просто так пішов, не міг мені в очі сказати всю правду. Після того подруги я більше не бачила, вона мені не дзвонила, я теж. А Петро набрав мене через місяць, сказав, що всі документи для нашого розлучення готові.
Я не хочу їх ні знати, ні чути. А усі мої рідні і друзі говорять, що я сама винна у всьому. Але хіба я могла знати, що, бажаючи людині добра, допомагаючи їй, сама ось так зіпсую своє життя?
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – 24tv.
