Ту суботу я ніколи не забуду, адже моя єдина донька не покликала мене на своє весілля. Я готувалася до цього торжества, але виявилася там зайвою. Ярина виходила заміж за гарного хлопця з благополучної сім’ї. Саме тому донька не захотіла, щоб я приходила.
З донькою ми жили душа в душу, між нами ніколи не виникало ніяких непорозумінь. Я завжди намагалася віддати доньці все, що мала: турботу, тепло, любов, яку вона так і не пізнала від батька. З батьком Ярини ми розійшлися, коли доньці було півтора року. Допомагати нам він не захотів, просто «пропав».
Але донька росла, нічим мене не засмучуючи, навпаки, завжди намагалася порадувати мене. У школі вона була відмінницею, тому при вступі в університет ніяких проблем не виникло. Незабаром Ярина зустріла Стаса. Він був розумний і симпатичний хлопець, до того ж з хорошої і забезпеченої сім’ї.
Але знайомити мене з майбутнім зятем і родичами дочка не поспішала. Знаходила різні відмовки. Через два роки Стас зробив Ярині пропозицію. Я дуже зраділа за дочку, почала заздалегідь закуповувати придане: накупила багато красивої постільної білизни, чайний сервіз, відклала гроші, щоб молодята змогли купити меблі в квартиру.
А потім покликала доньку в магазин весільних суконь. Вибрали найкрасивішу мереживну сукню і прозору фату. Наближалася важлива дата, а Ярина все не дзвонила, щоб повідомити, де буде відзначатися торжество.
За тиждень до одруження дочка прийшла. «Привіт, мамо. Ти пробач, що я довго не заходила. Сама розумієш, суєта, підготовка, стільки справ», – сказала вона. «Нічого страшного, моя хороша, я так хвилювалася, думала, раптом ви передумали. Не дзвоните, не повідомляєте, куди приходити на церемонію», – сказала я.
І тут донька мене ошелешила:
«Мамо, ти тільки не ображайся, але давай ми з тобою потім, пізніше відзначимо. Зрозумій мене правильно – у Стаса батьки… вони успішні, виглядають як з обкладинки журналу. А ти так погладшала останнім часом, і зморшок стільки стало. Раптом вони розчаруються, побачивши тебе. Стас сказав, що з його сторони будуть багаті родичі.
Вони всі думають, що я з пристойної сім’ї. І я їм сказала, що ти зараз в іншому місті і приїхати не можеш. Але ти не переживай, ти поки приведи себе в порядок, і я вас обов’язково познайомлю».
Коли Ярина йшла, вона залишила пакет. В ньому була та сама сукня, яку ми вибирали разом. Родичі чоловіка сказали, що сукня некрасива і старомодна. І купили нову, красиву, атласну сукню.
Виходивши з моєї квартири, донька пообіцяла, що обов’язково приїде на наступний день після торжества і покаже мені всі весільні фотографії.
В ту суботу, коли моя донька виходила заміж, я не могла знайти собі місця, на душі було так погано, що словами не передати. Чим я заслужила таке відношення рідної доньки до себе…
Фото ілюстративне – onepar.