Зі своїм чоловіком я розлучалася дуже непросто, він людина недобра. Після розлучення у мене не було бажання спілкуватися з ним та його родичами, адже вони постійно тільки й говорили про те, що я була недоброю дружиною, що втратила такого хорошого чоловіка.
Так, Микола завжди вмів заробити гроші, але він не дбав про свою сім’ю, зате пів його зарплати йшло на допомогу його батькам. Як тільки мама подзвонить, що в них поламався холодильник, Микола навіть й не думав його ремонтувати, він купує батькам новий. Якщо день народження в тата чи мами, то це не символічний подарунок, а обов’язково щось дороге і особливе. В Миколи ще є рідна сестра, ось для неї він теж не шкодував ніколи і нічого.
Виходило так, що Микола жив в шлюбі зі мною, але дбав не про свою сім’ю, а про свою родину. Часто у мене була така думка, що він не кохає мене, адже була якась байдужість і холод. З народженням нашої доньки нічого не змінилося і, коли Софійка пішла в садочок. а я вийшла на роботу, то подала на розлучення, адже Микола хоч жив з нами, але для нього його родина завжди була на першому місці.
Чоловік спокійно, наче нічого не сталося, став збирати речі. Говорив, що ніколи мене не кохав, що йому з дружиною не пощастило і, що обов’язково знайде собі іншу, а я пошкодую, буду просити, щоб він повернувся, але марно.
Щодня Микола мені телефонував, повторював ці слова, а потім я перестала просто брати телефон.
Згодом чоловік поїхав за кордон на заробітки і жити стало легше, адже мені він більше не телефонував. Я вже перестала звертати увагу, що його родина говорить про мене людям і стала жити своїм життям.
Минуло декілька років і Микола повернувся в наше містечко. Я тоді вже зустрічалася з Дмитром, він добра людина, моє життя стало налагоджуватися. Та в ньому знову з’явився Микола. Він говорив, що помилявся, хоче спілкуватися з донечкою, любить дитину і скучив за нею.
Я розуміла, що донечці потрібен тато і погодилася на те, щоб Микола приходив в гості до нас. Та згодом він приходити став дуже часто, я в ці години, поки він грався з донечкою, йшла кудись гуляти, адже бачити його не хотіла. Та чоловік тепер у нас сидить по пів дня і Дмитрові це не подобається. Я стала просити Миколу, щоб він приходив у той час, коли зручно мені, заздалегідь телефонував. Але він навіть не зважає на мої прохання.
Виходить, що заради донечки, я відмовляюся від свого жіночого щастя з Дмитром. Але чи потрібно це робити?
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
