Ми з чоловіком прожили близько дванадцяти років, у нас міцна і дружна сім’я, як я думала. Олександр – чудовий, турботливий, надійний чоловік. У нас двоє прекрасних діток, яких ми довго не могли народити. І ось тепер, коли найскладніша проблема нами подолана, все пішло шкереберть.
Як це зазвичай буває, чоловік завів стосунки на стороні. Спочатку я намагалася закривати на його походеньки очі, адже дітям потрібна повна сім’я. Але всі ці мої старання не принесли належного результату. Остання його пасія виявилася занадто наполегливою в цьому плані. Нам з чоловіком по 35 років, а його новій обраниці 25, вона дуже хоче вийти заміж і створити сім’ю.
І саме через це в один вечір рухнула моя сім’я. Олександр, як завжди, пізно повернувся додому. Його зовнішній вигляд говорив тільки про те, що він має мені сказати щось дуже неприємне. Він сильно не старався підібрати потрібні слова. Просто сказав, що йде до іншої жінки, яка для нього набагато цікавіша за мене. Для мене це прозвучало, як грім серед ясного неба. Адже останнім часом все було більш-менш добре. Мабуть, мені просто так сильно хотілося вірити в те, що сім’я була, є і буде!
Житло, в якому ми проживали, належить чоловікові. Він сам придбав цю квартиру. Колись, років 13 тому назад, коли Олександр зробив мені пропозицію, забравши мене з мого маленького містечка у велике місто, я була неймовірно щасливою. Працювати мені теж не було потреби, адже чоловік дуже добре нас забезпечував. Ми довго жили без дітей, а шість років тому у нас з’явилася перша донечка, за якою через рік відразу народилася друга. То ж усі ці роки я не працювала жодного дня, тому нічого свого я, звичайно, не маю.
Олександр не став нас виганяти на вулицю. Він просто дав мені термін декілька місяців, щоб я вирішила всі свої проблеми, пов’язані з самостійним життям з дітьми. Взяв свої необхідні речі і пішов.
Наступний місяць я провела в повному тумані. Не пам’ятаю ні початку днів, ні їх вечорів. Все злилося воєдино. Рятували тільки діти, які вимагали моєї участі і уваги. Ті невеликі заощадження, які мені вдалося зібрати, незабаром закінчилися. Колишній чоловік ніби й допомагає грошима, але особливо на них я розраховувати не могла. Цієї суми було достатньо тільки на дитячі витрати.
Коли прийшла до тями, зрозуміла, що ситуація значно погіршилася. За минулий час всі гроші практично закінчилися. Роботи у мене так і немає. Скоро буде нічим платити за житло, не кажучи вже про утримання дітей. У зв’язку з цим я була змушена звернутися за допомогою до чоловіка. До колишнього чоловіка.
У відповідь я почула лише звинувачення. Він звинуватив мене в тому, що я в свої тридцять п’ять років не в змозі забезпечити навіть саму себе, не кажучи вже про дітей. Навів мені безліч прикладів, коли жінки самі дають собі раду навіть з трьома дітьми.
Чоловік поставив мені умову, що забере дітей під свою опіку, якщо я не піду на роботу і не знайду житло. Адже в такому стані, на його думку, дітей зі мною залишати не можна.
Я могла багато чого від нього чекати після останніх подій, але про таке не могла навіть і подумати! Що мені тепер робити, я не розумію. Мені потрібна всього на всього невелика допомога від нього! Невже я не заслужила від чоловіка поваги і співчуття! Як я взагалі могла прожити з такою людиною стільки років!
Я відчуваю себе кинутою напризволяще. Навіть не уявляю, що мені зараз робити, хоча я розумію, що не маю права опускати руки, і зобов’язана йти тільки вперед. Але як же важко залишитися одній, без засобів до існування! Де знайти сили, щоб пережити цей період і не втратити дітей?! Хочеться вірити, що все буде добре, але ситуація у мене, звичайно, не найкраща.
Фото ілюстративне – newsdaily.
