У Богдана я друга дружина. Сім’ю я не розбивала, зустрілися ми після його розлучення. Вони розійшлися через зраду дружини. Майже відразу після розлучення вона вискочила заміж, народила дитину від нового чоловіка.
Ми з Богданом разом всього три роки. І всі ці три роки нам не дає життя його колишня дружина. Мій чоловік же почав все заново. Не хотів спілкуватися з нею, тільки з їхнім спільним сином, але не вийшло. Кожну зустріч вона їх супроводжувала, часом разом з мамою, бабусею, іноді не приходила, але завжди когось замість себе відправляла, не давала навіть погуляти удвох. Хоча сину вже 5 років, і він без мами і няньок поводився спокійно.
Розмовляти на цю тему було марно. Тому він змирився і просто не звертав уваги. Хлопчик тягнувся до батька, а вітчима не любив. Той був весь час похмурий, неговіркий, принаймні, за словами дитини. Коли його синові виповнилося 7 років, ми з ним познайомилися. Я вчителька в школі його сина. Веду його клас. Ми відразу знайшли спільну мову один з одним, закохалися. Незабаром, почали жити разом.
Ми намагалися не афішувати відносини, зустрічатися за територією школи, він навіть ніколи мене не проводжав, але все одно його син дізнався, розповів мамі. І ось тут почалося. У неї новий шлюб не склався, її чоловік часто не з’являвся вдома, вони були на межі розлучення. Їй все частіше потрібна допомога з двома дітьми, а крім колишнього чоловіка допомогти було нікому.
Він погоджувався, звичайно, але відповідав завжди їй дуже холодно, ніколи не заходив в гості. Хоча вона намагалася його вмовити. Стала з ним лагідною, вбирається, наносить макіяж перед зустріччю з ним, заграє з ним. Мабуть, зрозуміла, що може залишитися зовсім одна.
А тут я з’явилася. Всі плани зіпсувала. Вона як дізналася, почала мені шкодити. Дитину проти мене налаштовує, він мені уроки зриває. Директору скаржиться, щоб мене з роботи вигнали. Чоловікові все частіше і частіше не дає бачитися з сином. По аліментах у них була домовленість. Він їх квартирою забезпечив, а вона обіцяла не подавати виконавчий лист.
Все на словах. Звичайно, він зробив помилку, що повірив. Але вона так клялася і божилася. Та й до того ж, квартиру він не їй особисто віддав, а на сина переписав. А зараз вона подала лист на роботу, аліменти стали віднімати. І сміється йому в слухавку при розмові. Каже, я від нього втечу з такою зарплатою.
Мені стає недобре при одній тільки згадці про цю жінку. Компрометує перед іншими батьками. Місце хороше, я за нього дуже тримаюся, не хотілося б іти. Та й поки нікуди. Мій чоловік мене дуже любить. Підтримує, заспокоює. Прийду пізно додому, а він вечерю готує. Масаж мені зробить. Я ні від кого стільки не отримувала любові.
Ще одна проблема – я не можу мати дітей. Богдан зробив мені пропозицію, але я не знаю, чи варто погоджуватися. Адже мені з цією жінкою доведеться по життю йти. Постійно стикатися. На загальних святах дитини, в школі, і взагалі.
Але я щиро люблю Богдана і його дитину, то ж що мені робити, я не знаю.
Фото ілюстративне – pinterest.
