fbpx
Життєві історії
Мій чоловік забрав у нашого зятя автомобіль, звільнив його з роботи, а доньці сказав, що більше ні копійки не дасть. Ми любимо свою доньку, але вона обрала чоловіка

А я своєму чоловікові просто так і кажу, Іване, з зятем нашим треба помиритися, скільки можна вже сперечатися! Дочка у нас одна, більше ріднішого нікого немає, в кінці кінців, давай припиняй вже мовчати, знаходь з ним спільну мову і мирися при першій же нагоді! Треба жити нам дружно, бо ми – одна родина, а часи зараз важкі. А він мені каже: ” Я з ним і не сперечався, просто вряди-годи сказав, що думав про все і про нього також, мовляв, я вважаю, що він – людина дуже лінива, а він не згоден зі мною – прекрасно. Нехай тоді віддасть машину, яку я купив для них, з’їде з моєї квартири хоча б в орендовану і сім’ю почне утримувати сам лише на одну свою зарплату, ось тоді поговоримо з ним по душах, хто чого вартий, – поділилася якось зі мною подруга Ганна.

– Не влаштовує твого чоловіка, значить, зять ваш? Але чому? Наче ти мені нічого недоброго не розповідала про нього.

– Так, як кішка з собакою вони живуть останнім часом. Але раніше принаймні спілкувалися хоч трохи між собою, а тут, як посперечалися навесні, так і мовчать обидва і по сьогоднішній день. Покликала я дочку з сім’єю у вихідні на дачу, думаю, приїдуть, ми з дітьми поспілкуємося, шашликів насмажимо, посидимо спокійно, відпочинемо всі разом. Чекала їх, обід смачний приготувала, два салати зробила, витратила на це багато часу. Дивлюся, машина під’їхала, пішла зустрічати, ворота відкривати. Дивлюся, а Петро, зять, довіз їх до хвіртки, вийшов з машини, допоміг висадити дітей, сумки з багажника дістав, біля хвіртки дружину з дітьми і з речами залишив, а сам сів у машину і поїхав собі спокійно. Не хоче з тестем спілкуватися категорично!

У Ганни з чоловіком 33-річна дочка Поліна, у якої давно своя власна сім’я – чоловік Петро і п’ятирічні доньки-близнюки, гарненькі хороші дівчатка.

Живуть ніби вони й непогано, Петро – хороший батько, багато часу проводить зі своїми дітьми, дівчатка в ньому душі не бачать.

З зятем у Ганни відносини теж досить таки нормальні, а ось чоловік її Іван терпіти свого зятя Петра не може.

Іван Васильович – успішний бізнесмен, у нього з партнером невелика будівельна компанія. Коли Поліна вийшла заміж за Петра, її батько запросив новоспеченого зятя до себе на роботу, щоб сім’ї доньки легше жилося.

Петро, звісно відразу погодився на таку добру пропозицію тестя, але на жаль, нічого з цього не вийшло. Тесть і зять не спрацювалися разом в одному колективі, так, звісно, буває. Пропрацювавши кілька місяців в компанії батька дружини, Петро звільнився і знайшов вакансію спокійніше.

– Чоловік дуже вимогливий до себе, він багато працює у мене, так було завжди, скільки я пам’ятаю його, на роботі пропадав все життя, за справу свою турбується, – розповідає Ганна. – А вже коли свій бізнес з’явився, то і взагалі. Перший час днював і ночував на роботі, і навіть зараз, коли все налагоджено, з ранку до вечора там сидить, все щось там робить та пише. Ну і від зятя чекав такого ж самого ставлення. Що зять буде в усе вникати, вчитися, питати, пропонувати щось нове, що буде турбуватися про спільну справу, адже це їх заробіток, надія на завтрашній день. А Петро наш, вийшло, просто людина іншого складу. Йому треба до дев’ятої ранку прийти, зробити те, що сказали, о шостій вечора він піднімається і йде спокійно додому, про справу він і не думає. Батькові це, звичайно, не сподобалося, у нього в голові зовсім інша модель поведінки.

Звільнившись від тестя, Петро змінив кілька місць, поки, нарешті, за допомогою приятеля не знайшов легку роботу в якійсь конторі, де ось уже кілька років поспіль і трудиться за копійки. Отримує він, відверто кажучи, в два рази менше своєї дружини, але наче влаштовує його все, змінювати нічого не збирається.

Тесть, як людина працьовита, зовсім не розуміє такого.

Поліна вийшла з декрету і годує свою сім’ю – завдяки тому, що батько свого часу влаштував її на непогане місце, де добре платять.

Втім, Поліна й сама не промах – на перших порах тато, звичайно, допоміг  їй прилаштуватися та освоїтися там, але далі все залежало тільки від неї. Зуміла закріпитися, показати себе, почати робити кар’єру ще до заміжжя, загалом, вона працьовита, як батько її.

Тоді ж батько допоміг купити дочці двокімнатну квартиру, а коли Поліна вийшла заміж і народила диятко, переписав на дочку свій старий позашляховик – не такий вже, між іншим, і старий, в ідеальному стані, до сих пір цей автомобіль у них, проблем з ним ніяких. Та й зараз він коштує чималих грошей, адже це машина не з дешевих.

Поліна машину не водить, за кермом у них Петро, так що машина в його розпорядженні, хоча він, зрозуміло, возить сім’ю.

Та й в квартирі вони живуть в тій же самій – купленій дочці ще до шлюбу її рідним батьком.

Виходить, Петро сам нічого такого значимого в сім’ю не приніс абсолютно, прийшов на все готове з однією сумкою зі своїми речами лише.

Та й в шлюбі, чесно кажучи, нічого досягати не хоче і не старається зовсім. Сидить собі рівно на одному місці, працює за копійки, іншу роботу не шукає, про підробітки й мови немає.

Сім’ю утримує в основному сама Поліна і батько їм дуже допомагає. Петро більше часу проводить з дітьми, робить роботу по дому.

– Причому гроші на великі покупки досі дає наш батько! – зітхає Ганна. – На море дітей вивезти, меблі купити, няню найняти, по машині там щось відремонтувати. Поліна наша, звичайно, відмовляється завжди від допомоги, якщо чесно, але батько її не слухає зовсім, бо шкодує її з дітьми. Перераховує їй гроші постійно на карту – на, мовляв, це на дітей, які не від твого чоловіка чекати, що він їм що-небудь купить.

А от Поліну її чоловік цілком влаштовує. Ну так, вона знає, що Петро не олігарх, і заробляти не вміє. Але у нього багато інших переваг. Батько її ж цих достоїнств не бачить взагалі, зятя не поважає, а останнім часом і зовсім бачити не хоче.

Нещодавно ось висловив йому все, що думав про того. Зять образився, а тесть вважає, що і ображатися Петро не має права, раз живе в квартирі, купленій тестем, їздить на його машині.

Ось нехай все поверне – зокрема, ключі від квартири і від машини – і повністю перейде на своє утримання. Тоді тесть і буде сприймати його серйозно, але не раніше. Про це Іван і сказав чоловікові його доньки під час суперечки, яка почалася вже ніхто не пам’ятає, з чого.

– Спочатку Петро не тільки на нашого батька образився, але і на Поліну! – розповідає Ганна. – Мовляв, чому ти мовчиш, якби про тебе в моїй присутності хтось погано сказав, я б миттю за тебе добре слово сказав завжди! Ти повинна сказати своєму батькові, що він теж не має права так розмовляти з твоїм чоловіком!

Сперечатися з татом Поліна зовсім не хоче. По-хорошому пояснювала багато разів, що Петро – її вибір і їй з ним жити, у них нормальна сім’я, не всім дано заробляти великі гроші. Але це марно.

А може, батько не так вже й неправий, що хоче більшого від свого зятя? А зять користується добрим ставленням Поліни до нього, прийшов на все готове і сидить собі спокійно, а більшого йому не треба?

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page