Мій чоловік з дуже заможної родини, а я сирота. Тому особливого вибору у мене не було – чоловік після весілля наказав йти жити до його мами, і я послухала. Ми почали жити спочатку разом. Жили в селі з його батьками і родичами, які теж дуже багаті, тому я їм не припала до душі.
Вони часто мені потурали, що я мало продуктів купую, мало допомагаю, нічого не маю за душею. Мені було дуже важко там жити. Чоловік мене не підтримував, говорив, мовляв, ну ми ж на їх території живемо, повинні їх слухати.
Я згодна, я готова була робити все, що скажуть, але мені в обличчя тільки посміхалися і говорили, що все добре і нічого не потрібно, а через 5 хвилин чоловікові висловлювали яка я погана. Я старалася з усіх сил, але мені було важко в чужому будинку з чужими людьми, коли ніхто нормально нічого не може пояснити, підтримати, поговорити.
В принципі мати чоловіка одного разу сказала йому, коли він хотів взяти з холодильника сосиски, мовляв, ти їх не купував, ти їх не їстимеш. Для мене це було дуже великим здивуванням. При тому, що мати його ні дня не працювала в житті, а у неї просто дуже багатий чоловік і їй при цьому було шкода сосиски для власного сина.
Ні, ми не сиділи у них на шиї. Так, можливо не завжди виходило купувати замість курки м’ясо, як вони звикли завжди дуже багато і добре харчуватися. У мене просто не було таких грошей утримувати сім’ю з 5 осіб дорослих, але і сидіти на шиї, не сиділи, продукти ні від кого не ховали і не рахували, хто там і що з’їв.
Потім я не витримала і поїхала все-таки до себе додому, і чоловік мій приїхав до мене. І ось все, що ми маємо це квартира моя, чоловік в неї по суті нічого не купив, не вклав, повний нуль. Мої родичі дали гроші на невеликий ремонт в квартирі і хочуть подарувати нову техніку в будинок, яка вже своє відпрацювала. Вони живуть непогано, але це не мої батьки, це моя тітка, двоюрідні сестра і брат. Я сирота, батьків у мене немає, лишилася від них лише невеличка квартира, в яку ми переїхали.
Батьки чоловіка за це на нас образилися і зовсім нічого не допомагають, хоча фінансові можливості у них є величезні. Але у мене таке відчуття, що його мати і інші родичі тільки раді, що вони його спровадили сюди і позбулися від нього. Я б зрозуміла, якби вони нам на новосілля дали гроші, на ремонт, наприклад, або купили щось в будинок і більше не допомагали. Мені так то і не потрібно нічого більше. А виходить, що все я – і квартира з мене і техніка і ремонт.
Свекруха егоїстка. Вона роз’їжджає на відпочинок, оздоровлюється, по лікарнях місяцями, а я сиджу з її молодшою дитиною, чоловік їздить і годує худобу кожен день, а вона потім приїжджає з курорту і розповідає, що ми щось не так робили і слова подяки я ще ні разу не чула.
При цьому, коли ми раз у кілька років, якщо про щось попросимо, вона каже, щоб самі розбиралися. Або коли з чоловіком сварюся, прошу її з ним поговорити, вона теж саме говорить, щоб самі розбиралися. Хоча сама могла раніше по годині скаржитися на свого чоловіка і всі повинні були слухати підтримувати її.
Чоловік вважає, що все нормально, але іноді говорить, що просто так було все життя і його мати живе тільки для себе, а на нього їй завжди було байдуже. Батько рідний взагалі з ним майже не спілкується, виховує також другу дитину, а на сина, мого чоловіка, йому також все одно.
Чи справедливе таке відношення, і як бути? Гаразд, на батька його мені все одно, він у нас нічого не просить, ми від нього нічого не чекаємо, він навіть не спілкується з нами. Наче й немає його. А ось мати дзвонить майже кожен день, кличе вічно в гості і там розповідає, як у неї все добре, від чого нам ще гірше стає.
Я вже перестала до неї їздити, бо раз вона вважає, що нічого не винна, то я і поготів. Але чоловік то продовжує з нею спілкуватися, бігати по першому заклику. Але вона ним просто посіпає, коли їй зручно.
Дуже накипіло, у мого чоловіка дуже багаті родичі. У кожного з нерухомості, є машини, їздять на курорт і інші принади життя. При цьому живемо ми в моїй однокімнатній квартирі. У квартирі потрібен капітальний ремонт, але грошей постійно не вистачає. Я не претендую на їхнє багатство, але думаю, що своєму синові вони б мали допомогти трохи більше, ніж роблять це зараз.
Фото ілюстративне, спеціально для ukrainians.today.
