Я ще зі школи я була закохана в Сергія. Та й йому я була симпатична, часто проводжав додому і носив портфель. Подорослішавши, ми стали зустрічатися. Сергій носив мене на руках, завжди купував квіти і дарував подарунки. Коли я хворіла, сидів цілодобово біля мого ліжка і постійно виконував всі мої прохання. Через пару років Сергій запросив мене в ресторан і зробив пропозицію. Зігравши скромне весілля, ми орендували однокімнатну квартиру та стали жити разом. Заробляли небагато і грошей на все, що хотілося, нам не вистачало. На вихідні ми їздили до моїх батьків, мамі з татом подобався мій обранець. Вони завжди його підтримували і давали поради. Сергій постійно в усьому слухався моїх батьків, у них були гарні відносини.
Так ми прожили кілька років, хоч і відносини з чоловіком були відмінними, ми робили все разом і підтримували один одного, але налагодити фінансове становище так і не виходило. Сергій часто міняв роботи в пошуках кращого, але заробити більше так і не виходило. Ми жили щасливо, але дуже скромно.
Ось через пів року я поміняла роботу і там познайомилася з Павлом. Це був гарний, багатий чоловік і крім основної роботи будував свій бізнес, який вже від самого початку став приносити йому гарний прибуток. Павло відразу звернув на мене увагу і запросив в кіно. Я відмовилася, адже вдома мене чекав коханий чоловік. Але Павло не відступався, часто на робочому місці я знаходила квіти або дрібні подарунки з запискою про зізнання в кохані. Мені чоловік за все життя стільки квітів не дарував, як Павло за один місяць. І ось через пару місяців я все ж погодилася піти в кіно. Після перегляду фільму Павло повів мене в шикарний ресторан. Я жодного разу не була в таких закладах і проскочила думка в голові: “чому мій чоловік Сергій, а не Павло.
Відтоді Павло постійно дарував мені дорогі подарунки і водив в ресторани, пригощав стравами, яких я ніколи в очі не бачила, не те, щоб і куштувати. Чоловікові я нічого говорити не хотіла, адже він мене щиро кохав, намагався догодити в усьому. Але через пів року залицянь Павла, я зрозуміла, що з чоловіком мені таке життя не світить. Мені не хотілося жити все життя в бідності, рахуючи кожну копійку. Я навіть задумалася про те, якщо з’явиться дитина, що я зможу йому дати?
Незабаром я пішла від Сергія до Павла, пояснивши це тим, що мені набридло жити від зарплати до зарплати. Чоловік благав мене не кидати його і говорив, що знайде нормальну роботу, але чекати ще пару років я не могла, та й не хотіла. Мені хотілося жити шикарним життям з багатим бізнесменом, адже я вже добре знала, як це. Незабаром я розлучилася з Сергієм. Батьки мене не зрозуміли, мовляв, як можна проміняти кохану людину на “мішок з грошима”. Але на свого Павла я можу покластися, він ні в чому не відмовляє, і я маю, що тільки захочу, він надійна людина. Навіть сказав, щоб я залишила роботу, адже у нас достатньо грошей і ми маємо все, сказав, що буде мене забезпечувати і хоче бачити красивою і радісною, а не втомленою після роботи.
Я познайомила його з моїми батьками, але ті були не особливо раді. Павло навіть привіз подарунки мамі з татом, що ніколи не робив Сергій, але так і залишився чужим моїм батькам. Мій чоловік багатий і надійний, завжди підтримає і зрозуміє. Чому ж тоді мої батьки не розуміють цього? Я живу тепер так, як мріяла все своє життя, а про Сергія вже давно забула.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.
