Мій чоловік з Америки синові допомагав, а я з Італії доньці. Тепер ми нарешті обоє додому повернулися, і ніяк не можемо розібратися, хто кому що винен. Нічого доброго з цих наших заробітків не вийшло

Тепер я точно знаю, що гроші не завжди щастя приносять, принаймні, в нашій родині саме через них одні неприємності.

Я вийшла заміж за свого теперішнього чоловіка Василя вже будучи розлученою, і маючи дворічну доньку. Василь на той час ще не був одруженим, але він мене запевним, що це не проблема, і в підтвердження своїх серйозних намірів він удочерив мою доньку. Вона, до речі, довший час не знала, що Василь не її рідний батько.

Згодом у нас народився спільний син, і ми ніколи не робили різниці між дітьми. Завжди їм купували все порівну: сину на зиму нову курточку, і доньці відразу таку ж, якщо нові черевички – то теж відразу обом.

Жили ми дружно до тих пір, поки наші діти не виросли. Я стала все більше помічати, що чоловік сильніше опікується сином, своєю рідною дитиною, а про доньку наче забув.

Заради майбутнього сина мій чоловік подався на заробітки в Америку. Він прямо про це не говорив, але це відразу було видно. Василь купив квартиру і відразу оформив її на сина, так що коли той одружився, то відразу пішов жити в своє житло.

На день народження син отримав від батька подарунок – машину.

Я, звичайно, раділа за сина, бо теж його люблю. Але і доньку я люблю, а їй від батька нічого не перепадало.

Донька вийшла заміж і пішла жити в невістки, зять забрав її до себе. Свати, наче, непогані люди, і зять теж хороший, але мені було прикро, що моя дитина в чужих людей живе.

Тому я вирішила, що теж поїду на заробітки в Італію, і так чоловіка нема вдома, і нема кого і що мені тут пильнувати.

Василь не був проти того, щоб я в Італію їхала. Він хотів, щоб я заробила гроші нам на будинок. Якусь частину він вже мав, і думав, що якщо я теж стану заробляти, то справа швидше зарухається.

Та я вирішила, що спочатку я куплю доньці житло, а потім вже на все інше буду заробляти.

Я так і зробила – 4 роки і в мене вже були гроші на двокімнатну квартиру, яку я купила, і відразу оформила на доньку.

Це дуже не сподобалося моєму Василю, він вже хотів додому повертатися з Америки, але у нас ще другий поверх був недобудований. І він сподівався, що якраз ті 40 тисяч євро, які я на квартиру доньці витратила, я вкладу в будинок.

Одним словом, приїхали ми обоє влітку цього року додому і стали сваритися. Ніяк не можемо розібратися, хто кому що винен. Нічого доброго з цих наших заробітків не вийшло.

Хата недобудована, чоловік злий на мене. А я вважаю, що нічого поганого я не зробила. Василь купив синові квартиру, а я доньці, так що все чесно.

Та він ображається, і не говорить до мене. Каже, щоб я їхала назад в Італію, бо нашу хату таки треба докінчити.

А я щиро не розумію, чому він злиться, і що я не так зробила?

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page