Всі навколо вважають, що мені дуже пощастило, бо я вдало вийшла заміж. Але особисто я вже так не думаю, і хочу скоріше вирватися звідти, але мій чоловік нічого не хоче змінювати, його все влаштовує.
Мій чоловік – єдиний син у своїх батьків. Свекор в свій час їздив на заробітки і побудував величезний будинок, тому як ми одружилися, навіть питання не стояло, де ми будемо жити. Батьки чоловіка відразу сказали, що у них. Там будинок такий великий, що загубитися можна.
Поки я ходила на роботу, ми мало бачилися з свекрами, але коли я пішла в декрет і стала цілими днями сидіти вдома, то зрозуміла, якою людиною насправді є моя свекруха.
Вона намагалася керувати абсолютно усім, навіть вихованням моєї дитини. Іноді мені здавалося, що це не моя дочка, а свекрухи. Як тільки дитина починає плакати, вона тут же підбігає і починає заколисувати на руках.
Я кажу, що так робити не потрібно, я сама впораюся, вона мене не чує, робить по-своєму. Каже, що мене неправильно виховували, так як росла в не любові, внучку вона хоче виховувати по іншому.
Пояснювати, що це моя дитина і право виховання залишається за мною просто марно. Через це і почалися непорозуміння. Чоловік в це все не втручається, робить вигляд, що його це не стосується. Коли я виходила заміж, я думала, що він буде стояти за мене горою, а він навпаки каже, щоб я намагалася сподобатися його мамі. Від цього стає дуже важко і прикро.
До того ж, в будинку свекрухи у мене просто немає особистого простору, незважаючи на те, що він величезний. До зали я з малюком не можу піти погратися, так весь час дивиться телевізор свекор, останнім часом він перестав їздити на заробітки і сидить весь час вдома.
На кухні мені теж місця немає – там майже постійно знаходиться свекруха. Чоловік знов мене не підтримав, каже, що я знахабніла, його мама посилено нам допомагає, а я просто невдячна і не бачу її старань.
Подруг в їхній дім мені не можна було приводити. А до всього цього з недавнього часу його родичі заборонили приходити в гості моїм батькам. Якось вони сиділи разом за столом і про щось посперечалися, тепер свекруха не хоче з ними спілкуватися.
Мама чоловіка каже, що їй важко спілкуватися з моєю мамою. По початку, коли приходили мої батьки, вони просто йшли в іншу кімнату і демонстративно з ним не спілкувалися. Тепер до них приєднався і мій чоловік.
Тому я з донькою ходжу до своїх батьків, а запрошувати їх до себе в гості не маю права. Це ж неправильно, так не має бути! Ми ж тепер одна родина!
Я пробувала говорити з чоловіком, пояснювати йому, що мені хочеться бути господинею в своєму домі.
Я готова проміняти їхній шикарний будинок на маленьку квартиру, хай це буде знімне житло, але я буду робити те, що хочу. Де хочу там і буду гратися з дитиною, буду наводити свої порядки і вибирати кого хочу бачити в гостях, а кого ні.
Вмовляю чоловіка перейти жити, хоча б на час, до моїх батьків. У мене є частина квартири, в якій живе моя бабуся, вона двокімнатна, кажу давай поживемо деякий час там. Але він вперся, з будинку своїх батьків він йти не хоче.
Я вже не знаю що робити. Сім’ю руйнувати не хочу, але так жити теж неможливо. Вірите, мені цей палац свекрів зовсім не милий!
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.