fbpx
Життєві історії
Мій чоловік у першому ж меблевому салоні каталог відкрив, пальцем показав: ” Хочу таку кухню!” Я подивилася – ну зовсім не те, що мені хотілося. Ну ні, кажу, тільки не це. Давай ще подивимося щось. Менеджер метушиться, показує різні варіанти. Але чоловік уперся: “Все не те, і крапка! Нікуди більше не поїду, нічого дивитися не буду, або цю беремо, або ніяку, і що хочеш, те й роби”. Взяли ту кухню. Я поїхала до мами на 4 дні, адже потрібно було найняти людей, щоб ту кухню зібрали, а коли повернулася, очам своїм не повірила

– Мій чоловік у першому ж меблевому салоні каталог відкрив, пальцем показав: ” Хочу таку кухню!” – розповідає 36-річна Софія. – Я подивилася – ну зовсім не те, що мені хотілося. Зовсім не те! Не практична, зовсім, не для нашого інтер’єру. Ну ні, кажу, тільки не це. Давай ще подивимося щось. Менеджер метушиться, показує різні варіанти: і такий, і такий. Але чоловік уперся: “Все не те, і крапка! Нікуди більше не поїду, нічого дивитися не буду, або цю беремо, або ніяку, і що хочеш, те й роби”.

Софія з чоловіком разом більше десяти років, живуть добре, виховують 6-річного сина, в цьому році виплатили, нарешті, кредит за свою двокімнатну квартиру. Відсвяткувати цю щасливу подію вирішили покупкою нового кухонного гарнітура.

Стали вибирати разом, і розійшлися в думках.

– Чоловік у мене ніколи не був нерозумною людиною, тим більше в таких справах, – дивується Софія. – Завжди у всьому його позиція була: так бери те, що тобі подобається. А тут прямо категоричний такий став цього разу. Я сама об’їздила десяток салонів, привезла йому купу каталогів з варіантами, але йому все не те: “Ти щось старе таке вибираєш! Це не те, що я хочу!”

Суперечки в будинку, за словами Софії, не вщухали кілька тижнів.

– Врешті-решт я його ніби як вмовила. Знайшли варіант, який його влаштував, привезли! Я подивилася, привезли те саме, що замовили. Збирачі повинні були прийти в суботу, тому на вихідні ми з сином до мами на дачу поїхали, на розкиданій кухні ж готувати неможливо. Чоловік залишився зі збирачами меблів. Дзвонила йому на вихідних, він так посміювався: “Так гарно виходить, ти приїдеш – сподобається”. У понеділок-вівторок я вихіжні взяла, тому приїхали тільки через чотири дні. Заходимо на кухню, а там та сама кухня, яку чоловік обрав з першого разу сам. І він такий задоволений: сюрприз. Я і сказати нічого не змогла, просто розплакалася і все!

Чоловік якимось чином після від’їзду Софії з дитиною на дачу провернув титанічну роботу, явивши світу неабиякі організаторські здібності, яких у ньому раніше не спостерігалося: здав назад ту кухню, що привезли напередодні, привіз новий гарнітур, виходить, заздалегідь замовив, чи що, все зібрав, встановив і зустрів дружину в новому інтер’єрі.

Тільки не в тому, в якому вона очікувала.

– Цю б енергію та підприємливість та в мирних цілях, ми б уже з ним багато досягли! – ледь не плаче Софія. – Щось по дому зробити – його місяцями треба благати. Не допросишся! Полички повісити, поріжки причепили, залізти в коридорі лампочку поміняти – день за днем ​​відкладає, то колись, то втомився, то темно вже, давай завтра з ранку. А тут цілу маніпуляцію серйозну провернув за спиною за чотири дні.

З новим інтер’єром своєї кухні Софія не могла змиритися місяць.

– Як зайду, подивлюся на кухню, руки опускаються, – скаржиться вона. – Хочеться вийти з кухні, двері закрити і ніколи цього не бачити. Але як не бачити – мені готувати треба кожен день, як мінімум дитини годувати. На чоловіка дивитися не могла взагалі. Розмовляти з ним перестала, забрала свою подушку і перейшла в кімнату сина, на диванчик. Не через кухні цієї нещасної навіть вже, а через обман. Ну як так можна, головою кивнути і зробити навпаки.

Згодом, звичайно, серйозність ситуації спала. Софія, як і раніше незадоволено морщиться, коли заходить на кухню, але мало-помалу почала розмовляти з чоловіком. Готує вже спокійно, і до яскравого кольору нової кухні начебто вже придивилася та звикла. До чоловіка в кімнату повернулася.

А днями Софія вирішила прибрати літні речі – свої, чоловіка, дитини. Блузки, світлі джинси, куртки – щось віднести в хімчистку, щось випрати, щось просто прибрати в дальній шафа до наступного року.

І в кишені чоловікових лляних штанів несподівано виявила губну помаду. Увечері стала розмовляти з чоловіком. А той і виправдовуватися не став. Так, була справа, мовляв, якраз в серпні, а ти що хотіла? Ти сама винна, кинула мене, пішла. Що я повинен був по-твоєму робити в такому випадку?

Чоловік щиро не відчуває провини, а Софія дуже засмучена. Навіть не знає, що робити.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

facebook