fbpx
Життєві історії
Мій чоловік став холодний і байдужий до мене. Було відчуття, що я йому зовсім не потрібна. Я намагалася всіма можливими і неможливими діями привернути його увагу, але всі мої спроби були марними. Єдине, що на нього діяло – це ревнощі. Тільки коли я зустрічалася зі своїм другом, він звертав на мене увагу

Мій шлюб розпався. Як би я не намагалася його зберегти, але всі мої зусилля були марними. Після шлюбу мені залишилося найдорожче і найрідніше, моїх двоє діточок- Тарасик і Андрійко.

Закінчилися важкі  відносини. Було лише одне бажання, лягти і не ворушитися, але я не могла собі цього дозволити. Два моїх сини від першого шлюбу не давали ні хвилини спокою. Старший уже збирався в третій клас, а молодшого треба було вперше відправляти в школу. Клопіт, вибір шкільних товарів до першого вересня. Але це все вдень. А вночі туга і самотність. За матеріалами

Так я і познайомилася з одним чоловіком. Спочатку просто для спілкування. Стали дружити, багато спілкувалися, і було відчуття, що сто років знайомі. Він витягав мене з тієї чорної депресії. Ми зустрічалися вечорами і гуляли по нічному місту. Він слухав і заспокоював мене, давав поради і просто розмовляв. Але зовні він мене не подобався. Відразу були встановлені рамки дружби.

Пізніше познайомилася з іншим чоловіком. Було в його погляді щось приємне. Гарні очі і прекрасна усмішка, в яку я і закохалася. Спілкувалися два місяці по інтернету. Переписувалися. Одного разу я жартома сказала, що приїду в гості, Снігуронькою на Новий рік. Жив він в сонячному місті на березі моря. А так як на роботі у мене не давали відпустку влітку, то я і вирішила з’їздити на тиждень, подихати морем.

Так почалася моя необдумана пригода в житті. Звичайно ж я нікому не говорила про своє рішення. Купила квитки на поїзд, повідомила, що приїду на Різдво. Мама якраз збиралася забрати дітей на зимові канікули. Все складалося якнайкраще.

Це був найщасливіший тиждень в нашому житті. Там він гарно ставився до мене. Ми так багато розмовляли, глибоко за північ. Заходи на морі і світанки в соснах. Домовилися, що він закінчить справи і приїде до мене. Через два місяці він приїхав. Треба сказати, що він був іноземним громадянином. Щоб він отримав українське громадянство, необхідно було одружитися. Звичайно, він клявся в коханні. Була романтика, і все було навіть дуже добре. Діти прийняли його і, коли ми одружилися, стали називати його татом. Але, як часто це буває, після весілля все змінилося.

Мій коханий чоловік став холодний і байдужий до мене. Три роки чоловік був в «сплячці». Було відчуття, що я самотня у відносинах. Я намагалася всіма можливими і неможливими способами привернути його увагу, але всі мої спроби були марні. Єдине, що на нього діяло – це ревнощі. Тільки коли я зустрічалася зі своїм другом, він прокидався зі своєї «сплячки» і ревнував.

Разом ми зробили йому громадянство і тепер він був повноправним громадянином України. Тільки на наших відносинах це позначилося в гіршу сторону. Єдиною моєю віддушиною був той самий друг. Я могла в будь-який час зателефонувати йому, він знову витягав мене з важкої життєвої ситуації, вислуховував мене.

Через три роки марних спроб повернути чоловіка, я вирішила піти. Коли я оголосила йому про своє рішення, у нього раптом все перевернулося, прокинулося кохання. Останній рік нашого спільного життя ми прожили «душа в душу», як мені здавалося.

Одного разу я прийшла додому, а на ліжку записка: «Я поїхав і більше ніколи не повернуся». А я залишилася зі своїм другом.

Так наша п’ятирічна дружба переросла в справжнє кохання. Він всі ці роки чекав мене. А я отримувала свій життєвий досвід. Я розлучилася. Зараз ми щасливі, що все склалося саме так.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.