Заміжня я вже багато років, у нас є дочка. Мій чоловік старший за мене на 15 років, і у нього є ще двоє дорослих дітей. Відразу скажу, що я свого чоловіка з сім’ї не забирала, рідних людей не розлучала. Він з колишньою дружиною розлучився задовго до того, як ми з ним познайомилися і одружилися.
Його дочці 25 років, синові – 21. Їхня мати вже багато часу влаштовує лише своє особисте життя, практично ніяк не допомагає фінансово. Так вийшло, що він аліменти мій чоловік вже не повинен платити за законом, але все одно продовжує їх повністю забезпечувати. Синові оплачує навчання, різні забаганки типу нового дорогого ноутбука або брендових кросівок з дорогого магазину.
З дочкою мого чоловіка ситуація ще гірше склалася. Вона нещодавно вийшла заміж за зовсім бідного чоловіка. Чоловік у неї ніде не працює, вона теж, так ще й дитину чекає. І мій чоловік її повністю підтримує, радіє, що буде онук. Збирається їм квартиру купувати. Він у мене, звичайно, дуже добре заробляє, хоча часи зараз у всіх зовсім не прості, але це вже перебір. Вона ж не маленька дівчинка у нас, пора своєю головою думати про своє майбутнє! Я розумію, що допомагати дітям потрібно, але ж не ціною свого добробуту та доброботу своєї теперішньої сім’ї, тим паче, що її чоловік навіть й не думає забезпечувати родину, йому й так добре живеться, тесть не дасть пропасти. У нього зовсім немає мотивації.
Практично всі наші гроші зараз йдуть на його дітей. Ні, наша сім’я теж не бідує, звичайно, у дочки є все, що потрібно. Але мені хочеться мати й другу дитину, а чоловік проти, він категорично навіть мови вести про це не хоче! Каже, що цих дітей потрібно ще підняти на ноги, куди йому ще четверту дитину? Він не зможе всіх нас забезпечити.
Дочка перша у нього з’явилася, коли він сам ще майже підлітком був. Йому ледь двадцять виповнилося. Тобто зараз йому вже 45 років. Начебто і молодий ще, але хто знає, як воно зі здоров’ям складеться? Та й я вже не молодію з кожним днем, а кажуть, що після тридцяти важче народжувати і у дитини можуть бути всякі проблеми потім, про які мені навіть говорити зараз не хочеться. Навіщо випробовувати долю? Якщо ми хочемо другу дитину, то краще прийняти рішення зараз, щоб все у всіх було добре. Тим більше що нашій доньці 3 роки, хочеться, щоб різниця у віці була не дуже великою.
Я багато раз на цю тему розмовляла зі своїм чоловіком. Я дуже люблю дітей і хочеться хоча б двох. Рік тому, коли бізнес чоловіка пішов вгору, він ніби як майже погодився, що можна і велику сім’ю, адже це прекрасно, коли є велика дружня родина, де кожен підтримує близьких. Але після того, як його старша донька сказала, що чекає дитину, чоловік не хоче навіть це обговорювати. Каже, що незабаром і так поповнення в родині буде, не треба йому більше своїх дітей, вже пора з онуками няньчиться, раз так склалося вже.
А мені так прикро від того, що він своїм дітям все, а мені – нічого. Я завжди на другому плані у свого чоловіка. Я ж ще молода жінка, хочу мати дитятко, тим паче, що ми далеко не бідні люди і можемо собі дозволити і другу дитину! Що мені його онук, якщо я синочка хочу. Загалом, з чоловіком через це ми сперечаємося постійно. Я ніби й боюся, що якщо на нього сильно впливати, взагалі залишить мене і піде. А з іншого боку, проти природи не попреш. Материнський інстинкт бере своє. І як його переконати, що діти виросли і повинні самі своє життя влаштовувати, а власна сім’я має бути на першому місці, я навіть не знаю. Він би мав мене зрозуміти, адже, якби це не звучало негарно, але його діти зовсім чужі мені люди і я не розумію, чому маю у чомусь себе обмежувати заради них.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.
