Коли ми одружилися, то чоловік привів мене жити в хату своєї мами, ми живемо в маленькому містечку. А на окраїні нього є декілька вуличок приватного сектору, там і знаходиться невеличка хатина моєї свекрухи.
Моя зовиця, її рідні донька, живе також у нашому місті, але вони з чоловіком вже давно купили квартиру, тому мають своє житло.
Я сама родом з маленького села, мама за татом розлучилися давно, зараз з мамою в селі живе мій одружений старший брат з сім’єю і молодша сестра.
Свого житла у мене немає, та й чоловік не має власної житлової площі, тому ми стали жити з мамою чоловіка, вона, до речі, все це запропонувала сама.
Моя зовиця Ярослава має дитину, обоє з чоловіком працюють, до матері навідуються рідко, хоча недалеко живуть, але мають багато справ, тому зрозуміло. Та й добре нам, вони нам не набридають, а ми – їм.
Загалом жили ми досить таки добре, обоє працювали, заробляли на життя.
Мати Романа дуже добре ставилася до мене, я вважала, що мені з свекрухою пощастило.
Та згодом ми дізналися, що я чекаю дитину. Минуло 6 місяців і чоловіка звільняють з роботи.
Роман, довго не думаючи, повідомив мене, що буде їхати на заробітки за кордон, в Німеччині він на будівництві працює і досить добре заробляє.
Я так зраділа, що й словами не передати, думала чоловік добрих грошей заробить, ми квартиру зможемо купити і буде у нас своє власне житло.
Чоловік поїхав, ми обоє будували мрії, адже кожна молода сім’я хоче гарного майбутнього. Ми з Романом обоє були щасливими, адже дитина і хороші заробітки це гарний шанс побудувати хороше майбутнє сім’ї.
Чоловік став мені присилати гроші. На життя мені вистачало, я й трішки грошей стала свекрусі на комунальні давати, продукти для нас купувала, а решту грошей, основну частину, чоловік сказав, що буде сам відкладати, щоб потім купити житло.
З мамою Романа ми жили добре, вона ніколи мене не ображала, навпаки, підтримувала мене, ми з нею багато спілкувалися.
Чоловік приїхав додому, коли я стала мамою. Він дуже зрадів, що маємо донечку, хоча сказав, що дуже б сина хотів, я вдала, що нічого не почула, але ці слова не дуже сподобалися мені. Але загалом, ми з Романом раділи нашому сімейному щастю.
Пам’ятаю тоді Роман дав мені з мамою по 500 євро, а решту сказав на картку покладе і поїхав в банк.
Після того Роман додому не приїжджав, сказав, що буде багато працювати, щоб скоріше купити житло.
По моїм підрахункам, адже я приблизно знала, скільки він заробляє, на невеличку двокімнатну квартиру на краю містечка нам би вже вистачило, у нас містечко невелике, ціни тут не дуже дорогі.
Та Роман постійно казав, що йому не вистачає.
Я вже скучила за чоловіком, відтоді, як він був вдома останній раз вже 2 роки минуло, та він не спішить повертатися в Україну.
Грошей став ще менше присилати, лише 300 євро в місяць, каже мені цього має вистачати, а він краще більше відкладатиме, щоб швидше купити житло.
Я прошу вже повертатися його додому, всіх грошей не заробиш, мовляв. Я готова на невеличку квартиру, аби сім’я разом була.
Нашій донечці 2 роки, за цей час вона рідного батька в очі не бачила, лише на фото та відео.
Та в Романа одні відмовки якісь, то одне придумає, то інше, то каже, що взяли великий об’єкт і мають його закінчити, щоб з ними розрахувалися, то ще якусь вигадку має.
Загалом я вже стала думати, що в нього інша є. Стала про це зі свекрухою говорити, але вона мовчить, каже, що нічого не знає, я маю з чоловіком сама розбиратися, вона не буде лізти в нашу сім’ю.
Звісно, що вона буде мовчати, навіть, якщо знає щось, адже вона мама його, а він її рідна дитина. Хіба вона його підведе?
Подруги мені радять їхати до чоловіка, мовляв самій додому привезти його.
Але куди я поїду х малою дитиною в 2 роки? Що це дасть мені? Що я робитиму з нею на чужині?
А якщо в нього інша є, він захоче розлучитися. Де житиму я тоді? Свекруха точно не захоче мене тримати у своїй квартирі.
Що мені робити? як правильно діяти? Я заплуталася зовсім.
Фото ілюстративне.