До зустрічі зі мною Руслан вже був одружений, але свого чоловіка я з родини не забирала. Правда, ми зустрілися, коли він вже жив окремо, але офіційно ще не розлучився. Ну стояла печатка в паспорті і що? Ми з ним працювали в одному офісі, ось і зійшлися.
Ми почали зустрічатися, Руслан розповів мені про своє минуле життя. Свого батька він не знав, з матір’ю були дуже складні стосунки, тому він жив з дідом. Після армії Руслан зустрів дівчину, сироту, вона в дитячому будинку виховувалася, і нічого свого у неї не було, крім стін в квартирі, яку дала держава.
Став їй допомагати – то ремонтом, то меблями, хотіли одружитися, але весілля довелося перенести: дідуся не стало, зате квартиру у спадок залишив. Вони одружилися, і сімейне життя весь час будувалося на тому, що їй треба допомагати.
Працювати вона не хотіла, казала, що мріє бути відомою художницею, малювала якісь картини, намагалася продати в інтернеті, але ніхто не купував. Вчитися вона теж ніде не хотіла, а він був заочником в університеті при цьому працював.
Розлучилися вони оригінально: у художниці почався роман з іншим чоловіком. Руслан кілька місяців намагався зберегти сім’ю, але дружина не хотіла. Вирішили розлучитися, вона перша на розлучення подала.
Ми одружилися. Незважаючи на це у чоловіка залишилися з колишньою хороші стосунки! Вона йому хвалилася своїми просування в творчості і з гордістю розповіла, що одну картину їй вдалося продати дуже дорого.
Ми почали жити, створили сім’ю, будували плани, і тут в нашому житті знову з’явилася колишня дружина. Її стосунки не склалися, вона почала скаржитися на самопочуття, на безгрошів’я. А ще вона зрозуміла, що у неї в цьому світі нікого немає, крім мого чоловіка і він їй тепер став як брат!
Чоловік розчулився і став їй матеріально допомагати. Трохи, по 3 тисячі гривень на місяць, на що вона ще живе – незрозуміло. Ось тому чоловік почав переживати: ну як же ця сирітка може прожити на 3 тисячі, може їй більше давати? Я вже тут сказала своє слово, що цього не буде, чого ми взагалі повинні її утримувати?
На наступний день вона мені зателефонувала каже: «Ви не подумайте, я не збираюся забирати у вас чоловіка, він для мене просто як брат і знає всю мою долю». І давай мені розповідати про свою сирітське життя. Я їй сказала, щоб вона йшла працювати і кинула слухавку.
Може, хтось мене засудить, але я не розумію – як можна так жити? Тут до родичів у важку хвилину не звернешся, а вона в колишньому чоловікові брата знайшла! Я зараз йому заборонила їй платити, але думаю, що він зробить це нишком – занадто жалісливий.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
