Я росла разом з мамою і бабусею, і вони неабияк вплинули на моє життя.
Бабуся рано стала вдовою, а від мами батько пішов на першому році їхнього сімейного життя. То ж вони обидві були впевнені, що жінка без чоловіка – це просто нещасна істота.
Саме тому з дитинства вони говорили мені, що я маю вийти заміж, і намагатися втримати чоловіка будь-якою ціною.
“Коло доброго мужа жінка як ружа”, – любила повторювати мені бабуся.
Вона завжди маму картала за те, що та не зуміла втримати чоловіка і не зберегла сім’ю.
І в такому середовищі я виросла.
У 20 років я вже була одружена, бо так захотіли моя мама і бабуся.
Але мій шлюб не склався, і як не наполягали бабуся з мамою, я таки розлучилася.
Щоб не слухати картання своїх родичів, я вирішила з’їхати від них.
Я зняла квартиру і стала будувати кар’єру. З роботою мені пощастило, я дуже добре заробляла.
До 30-ти років я змогла сама придбати собі квартиру. І машину купила теж я сама.
З особистим життям у мене не складалося, за що я постійно вислуховувала від мами і бабусі картання. Вони були впевнені, що я неправильно живу.
Нарешті на радість усім я познайомилася з Юрієм. Він був старшим за мене на 4 роки, розлучений.
Юрій пішов від дружини і залишив їй квартиру, а сам жив на знімній квартирі.
Ми розписалися і Юрій переїхав до мене. Найбільше з цього раділи моя мама і бабуся.
Вони мене просять, щоб я вже цьому чоловікові терпіла, бо мені ж 30 років, хто мене ще заміж візьме?
А я їм кажу, що це ще треба подумати, хто кого взяв, адже це мій чоловік прийшов до мене на все готове: і квартира, і машина.
Та й заробляю я більше за нього. Тому не розумію я, заради чого мені потрібно так сильно триматися.
А бабуся з мамою не перестають мені повторювати, що чоловік має бути і крапка!
Може, хтось пояснить мені, звідки така теорія виникла?
Бо чесно кажучи, у мене на це своя думка, яка дуже відрізняється від думки моїх мами і бабусі.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.