Стосунки мого чоловіка з моєю мамою завжди були прохолодними, але те, що він зробив нещодавно, взагалі не вміщається ні в які рамки. Мама приїхала в гості, а чоловік практично її виставив з нашого дому.
Мамі уже 74 роки, вона не в тому віці, щоб їздити туди-сюди. Моя мама живе в іншому місті, в приватному будинку, господарює. Сучасні технології їй не потрібні, з горем навпіл привчила її до телефону, щоб дзвонити їй і дізнаватися про її здоров’я. Вона у мене вже на пенсії, тому і здоров’я іноді підводить.
На початку жовтня у мене був день народження. Мама вирішила нас відвідати. Спекла свої смачнезні пиріжки, склала гостинці в сумку, варення, яйця, м’ясо і попрямувала до нас в місто на поїзді. Вона вирішила зробити нам сюрприз, тому нічого нікому не сказала.
Я була на роботі, і саме в той день було дуже багато роботи, тому я трохи затрималася. А мій чоловік був вдома. Мама приїхала, подзвонила в двері, мій чоловік їй відкрив. Мама, звичайно, зраділа, роздягаючись і попутно розбираючи сумку з гостинцями, цікавилася, як у нас справи.
Але мій чоловік не був в захваті від її візиту, тому навіть не запропонував їй з дороги чаю. Мама пішла на кухню чекати мене. Розклала продукти, які привезла. Напевно, зголодніла, тому поставила чайник і зробила собі бутерброд. На це в кухню зайшов мій чоловік.
Він почав звинувачувати мою маму, що вона нас об’їдає. Сказав, що за все життя вона нам нічим не допомогла. От, інші батьки дітей житлом забезпечують, грошима допомагають, а вона, мовляв, привезла 10 яєць і ми маємо бути їй безмежно вдячні.
Загалом, чоловік мав рацію, бо мама і справді ніколи нам не допомагала грошима. Ми живемо в квартирі, яку колись взяли в кредит, уже спільними зусиллями сплатили. Мама нічого не могла дати, бо сама нічого не мала. От, те що на городі вродило, чи якусь живність – те і передавала.
Але ми і без допомоги батьків справлялися. Прожили з чоловіком 25 років, всього нам вистачало. Чого він вирішив саме зараз з’ясовувати стосунки з моєю мамою, не зрозуміло. В результаті мама зібрала свої речі і пішла на вулицю. Сіла на лавочку і почала мене чекати.
З роботи я поверталася пізно. Коли побачила маму на лавочці, ледь не обімліла. До того ж, на дворі було доволі холодно. Мені стало її так шкода, що я заплакала. І хоч мама не скаржилася на мого чоловіка, я зрозуміла, що це був він. Бо щось останнім часом він часто згадував мою маму, а вірніше те, що вона мені нічого не дала. От ми так все життя і поневіряємося.
Природно, мама сильно образилася на мого чоловіка. Вона погодилася повернутися зі мною в квартиру, переночувала і на наступний день поїхала назад до себе додому.
Коли я їй зателефонувала, дізнатися, як добралася, вона сказала, що все добре, але більше не хоче бачити зятя у себе в гостях. Після того, що сталося, я сильно лаялася на чоловіка, як він міг так вчинити з моєю мамою, адже не можна ж бути таким егоїстом.
До своїх батьків він претензій не пред’являє, а моя мама чим гірше. Та й ми самі вже давно батьки, у нас доросла донька, хай би краще подумав, що ми зможемо їй дати.
Я довго потім ще вибачалася перед мамою, за його вчинок, але образа її була сильна. Ну навіщо було так себе поводити з літньою людиною?
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
