Мій чоловік мені зрадив, і я вирішила піти від нього. Та тут, неочікувано, за нього стала заступатися його мама, виправдовуючи його вчинок тим, що я сама винна.
Свекруха вважає, що її син пішов до іншої лише тому, що я приділяла йому замало уваги.
– З чоловіками так не можна! – повчала мене свекруха. – Не ти, так інша дасть йому тепло і турботу. Ти вирішила не звертати увагу на його потреби, тому все так вийшло. А що було робити моєму хлопчику?
Я аж стрепенулася:
– Хлопчику? – кажу. – А то нічого, що Вашому сину 42 роки? І він батько двох дорослих доньок? А відповідальності ніякої!
Свекруха промовчала, хоча по ній було видно, що вона хотіла ще багато чого сказати.
Але прийшла вона не за тим, вона не хоче, щоб я з чоловіком розлучалась, бо ж доведеться майно ділити, а вона б цього не хотіла, бо про внучок думає.
Ми з чоловіком прожили у шлюбі 18 років, у нас дві донечки, віком 17 і 15 років. Ми жили непогано, але давно стали чужими одне одному.
І так, свекруха має рацію, я справді не піклувалася про чоловіка належним чином, але він сам в цьому винен.
Коли ми тільки одружилися, я намагалася бути ідеальною дружиною. Я настільки хотіла вгодити чоловікові, що намагалася вгадати, чого б він сьогодні хотів на вечерю, чи з яким настроєм він прийде з роботи, щоб не потрапити під гарячу руку.
Навіть коли чоловік був неправий, я вдавала, що це я щось не те сказала чи зробила, аби лише вдома був спокій, бо виглядати в невиграшному світлі мій чоловік не любив.
Вдома я теж намагалася створювати затишок, в мене завжди було чисто і прибрано, і готувала я не лише смачно, але і намагалася красиво подавати, для мене це було важливо, я хотіла створити затишок чоловікові.
А він цього не оцінив, ніколи і дякую не сказав, отак поїсть, встане з-за столу і навіть тарілку за собою не прибере.
А одного разу, взагалі, звинуватив мене у тому, що я занадто гарно стіл накрила:
– Мені байдуже, в якій тарілці буде їжа, – заявив чоловік, – а ти цьому приділяєш занадто багато уваги.
Його слова мене тоді дуже образили, я проплакала всю ніч, бо стараєшся догодити, зробити якнайкраще, а в підсумку ще й винна виходиш, лише не зрозуміло в чому.
Після цього я справді дуже змінилася. Перестала у всьому догоджати чоловікові, і він це помітив.
Оскільки я вирішила, що тепер буду турбуватися лише про себе і про дітей, то чоловік пішов шукати турботи і тепла на стороні. Тому свекруха і вважає, що я в усьому винна.
Вона просить мене пробачити чоловікові зраду і не розлучатися з ним.
– Не смішіть людей на старості років, вам про дітей треба думати, про те, як дівчат своїх на ноги ставити, а не про розлучення говорити. Загуляв – сама винна, – повчає мене свекруха.
Я вже зовсім заплуталась. Що мені робити? Якщо я пробачу зраду, то просто перестану поважати себе.
Чи, може, свекруха права?
Як правильно вчинити мені, щоб потім не шкодувати?
Cпеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube.
Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.
